Page 20 - NZDPM 34/2018

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Випуск 34 Львів, 2018 С. 19-28

УДК 582.32:502.7 (477)

Климишин О.С., Савицька А.Г.

ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ І СУЧАСНА СТРУКТУРА БРІОЛОГІЧНОГО
ГЕРБАРІЮ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ НАН УКРАЇНИ

Розглянуто історію створення та формування бріологічного гербарію
Державного природознавчого музею НАН України. Наведено колекторів та
вчених-ботаніків, що формували основний науковий фонд бріологічного
гербарію, серед яких А.С. Лазаренко, К.О. Улична, В.М. Мельничук, М.П.
Слободян та інші. Дано перелік зразків мохоподібних, що внесені до Червоної
книги України. Описані рідкісні зразки (серед них дублети та ексикати) з
територій інших країн, а також зразки, що датуються кінцем 19 сторіччя.
Ключові слова: бріологічний гербарій, мохоподібні, Червона книга України,
Державний природознавчий музей.

Бріологічний гербарій Державного природознавчого музею НАН України (далі
ДПМ) почав формуватися наприкінці 1940-х рр. минулого століття. Його
започаткування і становлення пов’язані з ім’ям визначного бріолога член-кор. АН
УРСР, проф. Андрія Созонтовича Лазаренка, який з 1946 р. почав працювати у
ботанічному відділі Науково-природознавчого музею АН УРСР у Львові під
керівництвом проф. Т.Ф. Вільчинського, а у 1949 р. його очолив. Разом із ним у ці
часи в музеї працювала плеяда відомих ботаніків – Є.Г. Іваницький, Й.Й.
Мондальський, В.Л. Тимракевич, П.Й. Контни, М.Г. Попов, С.О. Гребінський, В.Г.
Хржановський, Г.В. Козій, К.А. Малиновський, М.П. Слободян, частина з яких (Й.Й.
Мондальський, В.Л. Тимракевич) виїхала до Польщі. У 1949 р. відділ ботаніки
поповнили А.М. Лазебна, М. Любович, Р.А. Бейліс-Вирова.
У 1951 р. цей відділ на правах окремої структурної одиниці увійшов до складу
Інституту агробіології Львівського філіалу АН УРСР, а у 1954 р. відділ ботаніки
повернувся до складу музею. Крім А.С. Лазаренка, у ньому на той час працювали
К.А. Малиновський, В.М. Мельничук і К.О. Улична.
Після ліквідації у 1956 р. Управління Президії Львівського філіалу АН УРСР
музей було виділено в окрему науково-дослідну установу зі своїм балансом. Йому
надали 33 штатних одиниці, що об’єднувалися у 4 відділи: ботаніки, зоології,
палеонтології і експозиції (3 доктори і 6 кандидатів наук). У 1957 р. у відділі ботаніки
працювали 5 чоловік (4 науковці і 1 аспірант – майбутній завідувач кафедри ботаніки
львівського університету Г.Я. Єрмаченко). У цьому ж році А.С. Лазаренка було
обрано членом-кореспондентом АН УРСР, а польові дослідження отримали новий
поштовх – Постановою Президії АН УРСР № 10 § 177 від 15.02.57 р. на базі музею
було утворено високогірний біологічний стаціонар. Це сприяло залученню до роботи
нової хвилі дослідників-ботаніків – Коліщука В.Г., Вайнагія І.В., Коваленка А.П.,
Пашук Х.Т., Фотинюка М.І., М.А. Голубця, Й.М. Берка, М.І. Бедея, С.М. Стойка, О.Т.
Демківа, частина з яких також збагачували своїми зборами бріологічний гербарій
[13].