Page 121 - NZDPM 34/2018

120 Струс Ю.М.

Рис. 7. Моделі поширення лучних куликів в межах досліджених фрагментів долин
Случа і Горині. Шкали відповідають ймовірності виявлення ("cloglog" формат) виду в
точці простору, чи придатності локалітету в діапазоні від 0 до 1. Координатна сітка
на картах в системі WGS84.

Як видно з карт поширення гніздових поселень куликів, переважно вони зміщені
на північ. На наш погляд, це в основному пов’язано з особливостями рельєфу
території та розподілом води. Долини Случа і Горині нахилені в північному
напрямку, що визначає і напрям течій річок, і більше накопичення води в пониззях
півночі. В північних частинах долин перепад висоти між водним плесом річок і
поверхнею лук значно менший, ніж в південних, де русла Случа і Горині глибоко
врізаються в поверхню. Тому ґрунти в північних ділянках долин загалом вологіші.
Весняні розливи річок максимальні за площею нижче по течії, в північних частинах
долин, що теж визначається рельєфом території. Чим далі вниз по течії, тим більша
ширина долин. Оскільки територія підтоплюється під час весняних паводків, то
поселення людей практично відсутні в пониззях долини і сконцентровані по її
периферії, а в широких частинах ще й значно віддалені в західно-східному напрямку,
що сприяє меншому турбуванню.
Фактор вологи є дуже важливим для усіх трьох видів, оскільки на значно
зволожених ділянках, у тому числі і після весняних паводків, стримується розвиток
рослинності, формуються заболочені ділянки і тимчасові водойми, що слугують
кормовими біотопами для куликів. У вологі роки, на ранніх етапах гніздування, серед
розливів річок формуються численні ізольовані ділянки лук, свого роду острівки