Page 126 - NZDPM 34/2018
P. 126

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
              Випуск 34                        Львів, 2018                         С. 125-134

            УДК 582.285+582.282+582.281.14+582.281.257

            Павлюк Н.І., Пірогов М.В.

            ФІТОПАТОГЕННІ ГРИБИ УКРАЇНСЬКОГО РОЗТОЧЧЯ
            (ЗБОРИ ВЕСНЯНОГО ПЕРІОДУ 2016–2017 РОКІВ)

                  У  статті  наведено  дані  про  сучасне  видове  різноманіття  фітопатогенних  грибів
               Українського  Розточчя,  що  розвивають  своє  спороношення,  статеве  чи  нестатеве,  у
               весняний період. Дослідження здійснено у 2016 та 2017 роках, у ході якого виявлено 38 видів
               фітопатогенних грибів, які належать до двох царств (Stramenopiles та Fungi), чотирьох
               відділів, семи класів, восьми порядків, 12 родин та 21 роду. Серед визначених видів вісім –
               Cercospora  ficariae,  Erysiphe  buhrii,  Peronospora  chrysosplenii,  P.  ranunculi,  Pseudopeziza
               trifolii,  Puccinia  komarovii,  P.  variabilis  та  Septoria  posoniensis,  виявились  новими  для
               мікобіоти Українського Розточчя, а решта видів вже відомі для цієї території згідно із
               даними  інших  дослідників.  Аналіз  представленого  списку  видів  за  систематичним
               положенням рослин-живителів показав, що на представниках голонасінних рослин виявлено
               лише  один  вид  грибів,  решта  видів  виявлено  на  представниках  покритонасінних  рослин.
               Найбільше видів, а саме 11, виявлено на представниках родини Ranunculaceae та чотири
               види  на  представниках  родини  Asteraceae.  На  представниках  інших  19  родин  виявлено
               переважно по одному-два види фітопатогенних грибів.
                  Ключові  слова:  Львів,  Львівська  область,  мікроміцети,  паразити  рослин,  видове
               різноманіття, нові види.

               Серед фітопатогенних організмів найчисленнішою групою є гриби. Фітопатогенні
            гриби  здатні  уражати  дикорослі  рослини,  знижуючи  їх  конкурентну  здатність  у
            природних  угрупованнях,  чи  навіть  викликати  їх  загибель.  Внаслідок  чого,  з
            природних угруповань можуть випадати певні види рослин, що, своєю чергою, може
            призводити до змін цілих екосистем. У той самий час, фітопатогенні гриби уражають
            і культивовані види рослин, що призводить до зменшення врожаю та зниження його
            якості,  а  в  окремих  випадках  може  призводити  навіть  до  його  повної  втрати.  Тим
            самим,  фітопатогенні  гриби  мають  велике  практичне  значення,  оскільки  завдають
            значних збитків сільському та лісовому господарствам.
               Необхідно  відзначити,  що  видове  різноманіття  фітопатогенних  грибів  України
            вивчено ще не достатньо, особливо це стосується її західних областей і, зокрема  –
            української частини природного регіону Розточчя.
               Розточчя  –  це  вкрите  лісом  горбогір’я,  що  розташоване  від  околиць  Львова  на
            північний захід, до кордону з Республікою Польща, і простягається далі її територією
            до м. Краснік [8]. Загальна довжина пасма Розточчя близько 180 км. Загальна площа
                      2
            –  3341  км ,  а  площа  української  частини  –  950  км   [9].  В  адміністративному
                                                             2
            відношенні  на  території  України  Розточчя  розташоване  у  межах  Жовківського  та
            Яворівського районів Львівської області.
               Згідно з опублікованими даними [17], мікобіота Розточчя нараховує 1618 видів.
            Для польської частини цього регіону відомо 923 види, а для української  – 261 вид,
            решта, 434 види, виявлені в обох частинах Розточчя. З них, на Українському Розточчі
            є  близько  200  видів  фітопатогенних  грибів  [12,  17].  Необхідно  відзначити,  що  у
            цитованих  роботах  наведені  переважно  дані  з  літературних  джерел  кінця  ХІХ  –
            початку ХХ ст. [14, 20, 21]. Що ж стосується даних про сучасне видове різноманіття
   121   122   123   124   125   126   127   128   129   130   131