Page 123 - NZDPM 33/2017

122 Коновалова І.Б., Савицька А.Г., Середюк Г.В.

Функції шкільного педагога значно ширші. Він повинен оволодіти програмою
заняття у музеї для того, щоби сприяти кращому засвоєнню дітьми матеріалу,
поданого музейним працівником. Шкільний педагог є зв’язуючою ланкою,
своєрідним "коректором", який добре знає можливості групи та кожної окремої
дитини. Використовуючи власний життєвий та педагогічний досвід, він пояснює
дітям зв’язок між експонатами і реальним життям, підбиває підсумки уроку, а також
робить перевірку засвоєного матеріалу на наступному уроці. Окрім того, на
шкільного педагога покладено й інші, практичні функції: підготовка дітей до
відвідання музею, супровід дітей, з’ясування правил та культури поведінки у
музейному просторі та інше.
Використання елементів музейної педагогіки допомагає створити свободу
творчих дискусій, урізноманітнити форми і методи навчально-виховної роботи,
посилити міжпредметні зв’язки, підвищити загальний рівень культури і впливати на
формування свідомого ставлення до природної спадщини людства. Музейна
педагогіка не має предметних обмежень. Використання на уроках форм, методів та
прийомів музейної педагогіки надає можливість поєднати емоційний та
інтелектуальний вплив на учнів, полегшити опанування учнями навчального
матеріалу за коротший термін і з більшою ефективністю, підвищити якість знань
учнів, сформувати толерантність тощо.
Головними прийомами активізації пізнавальної діяльності учнів під час музейних
уроків є: "здивування" (наприклад, співставлення двох музейних експонатів, під час
споглядання яких школярі визначають такі спільні риси, які викликають подив);
"інтелектуальний штурм" (наприклад, робота учнів в міні-групах, кожній з яких
ставиться запитання: "Чого не очікували? "); "головна життєва мудрість" (наприклад,
група повинна підготувати висновок, висловити трьома-чотирма реченнями головну
думку); "повчальна мудрість" (наприклад, складання 2-3 проблемних адресних
запитань, які можна поставити учневі, вчителю, музейному працівнику); "бенефіс
музейного експоната" (наприклад, учням пропонується провести міні-екскурсію
використовуючи один експонат) та ін. [7].
Важливим та актуальним на сьогодні є також застосування новітніх інформаційних
технологій: демонстрації супутнього матеріалу до живого об’єкта або музейного
експоната. Така демонстрація надає ряд вагомих переваг у сприйнятті матеріалу:
яскраве, чітке і кольорове зображення (птаха, квітки, комахи, риби і т.п.), відео на
екрані (квакання жаб, спів птахів, політ комах, розкривання квітки, дозрівання плодів і
т.п.); використання аудіозаписів співу птахів або звуків тварин. Також зручності у
поясненні матеріалу додають схеми, таблиці, рисунки і т.п. Важливим є коригування
темпу й об’єму навчального матеріалу; значне підвищення рівня використання
наочності на уроці; підвищення продуктивності уроку [1]. Загалом, сприйняття
інформації через різні аналізатори комплексно і запам’ятовується набагато краще, ніж
у тому випадку, коли задіяний лише один аналізатор.