Page 122 - NZDPM 33/2017

Розробка і впровадження педагогічних сценаріїв за природничим … 121

педагогами спільними зусиллями проводились такі уроки як "Природа – наш
спільний дім", "Зміни клімату", "У чому переваги енергії сонця?" тощо. Незважаючи
на відсутність натуральних об’єктів для демонстрації, урок відбувався успішно,
оскільки в даному випадку музейний педагог виступав "гарантом науковості" поданої
інформації. Діти сприймали музейного педагога як авторитетну особистість, а стіни
Музею створювали дослідницьку атмосферу.
Слід зазначити, що пояснювально-ілюстративна розповідь учителя або музейного
педагога завжди залишається потужним методом у викладанні. Найефективнішим
виявився педагогічний підхід, за яким пояснення навчального матеріалу поєднується
із самостійною роботою учнів над вивченням експонатів музею. Існують різні стадії
самостійної роботи учня з музейними експонатами: описова, конструктивна,
класифікаційна, інтерпретаційна та творча [3]. Коли діти молодшого та середнього
шкільного віку ознайомлюються із раніше невідомим або лише теоретично відомим
матеріалом на практиці, з’являється дуже важливий для них процес критичного
осмислення. Відбувається обмін думками, вдосконалюються комунікативні навички,
уміння дискутувати, співпереживати, узагальнювати тощо. Об’єм самостійної роботи
та її стадію визначає вчитель.
Продуктивність такого уроку значно зростає, якщо враховуються певні педагогічні
умови (вікові і психологічні особливості дітей) та використовується спеціально
укладена система проведення музейних уроків. Не слід завантажувати урок великою
кількістю наочного приладдя – це зумовлює "розсіювання уваги", особливо у дітей
віком від 6 до 10 років. Добирати наочний матеріал потрібно так, щоб він був
доступним і зручним для огляду. Вік та рівень розвитку дітей молодшого шкільного
віку зумовлює складності педагогічного сценарію заняття. Вміло організоване музейне
заняття з вдалим підбором експонатів, методів і засобів навчання надовго закріпиться у
свідомості дитини. Саме тому тісна співпраця між шкільним вчителем та музейним
педагогом – запорука цікавого та результативного уроку.
Беручи до уваги вікові та індивідуальні особливості розвитку молодших
школярів, виникає потреба в акцентуванні відмінностей у ролях шкільного педагога і
музейного працівника. Музейний працівник повинен вміло і доступно подати
інформацію, розповідаючи, відповідаючи на запитання дітей, демонструючи
експонати, що надихає учнів осмислювати те, що вони бачать та чують. Завдання
музейного працівника полягає у дотриманні певних принципів: неформальності,
здатності створити доброзичливу атмосферу довіри, демократичності, здатності
позбавитись від жорстких схем, пластичності, вмінні продемонструвати наочність,
подолати бар’єр між теоретичним досвідом та новими практичними знаннями.
Велике значення має комунікативність працівника та його спроможність перетворити
урок з монологу на діалог між собою та молодшим школярем, його емоційність,
вміння захопити, здивувати.