Page 146 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

Щодо історії включення букових пралісів та давніх лісів Європи ... 145

захисників природи України й Словаччини, міжнародне визнання їх
природоохоронної та наукової діяльності.
Це також стало вшануванням наших народів, які зуміли за різних складних
історичних та соціально-економічних обставин зберегти у самому центрі Європи ці
унікальні природні цінності.
Важливе значення для такої своєрідної перемоги мали активна природоохоронна
позиція та фундаментальні дослідження багатьох українських та зарубіжних вчених,
представників різних епох, в першу чергу професорів Алоїса Златніка (Чехія),
Штефана Корпеля, Івана Волощука та Вільяма Піхлера (Словаччина), Василя
Комендаря, Степана Стойка та Василя Парпана (Україна), Маріо Броджі і Бригітти
Коммармот (Швейцарія) та інших (Гамор, 2018 а; 2019 б).
Помітну роль у цьому непростому процесі відіграли організовані Карпатським
біосферним заповідником міжнародні наукові конференції та семінари: «Природні
ліси помірної зони Європи – цінності та використання» (Гамор, 2004) та «Визначення
потенційних об’єктів Всесвітньої природної спадщини» (Бабенко, 2004), видана у
Швейцарії на українській та німецькій мовах монографія «Праліси Карпат. Путівник
по лісах Карпатського біосферного заповідника» (Брендлі, Довганич, 2003),
українсько-голландський проєкт з інвентаризації пралісів Закарпаття (Гамор і ін.,
2008), підтримка німецьких дослідників Петера Шмідта та Гаральда Плахтера.
Винятково важливою у цій справі була підтримка експерта Міжнародного союзу
охорони природи Девіда Михалика (США) (рис. 1).

Рис. 1. Фундатори номінації, зліва направо: проф. Іван Волощук
(Словаччина), Девід Міхалик (США) – експерт IUCN, проф. Федір Гамор
(Україна) та Ганнес Кнапп (Німеччина).

На цьому, першому етапі створення, до українсько-словацької номінації увійшло
77971 га букових пралісів, з яких 29278 га склали заповідне ядро, а 48692 га утворили
буферну зону. Це був транснаціональний серійний об’єкт, що складався з десятьох