Page 145 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

144 Гамор Ф. Д., Гамор А. Ф.

ряд українсько-швейцарських лісівничих проєктів, зокрема FORZA (Гамор, 2004;
Commarmot, Hamor, 2005).
В рамках підготовки до конференції Швейцарський федеральний інститут лісових,
снігових та ландшафтних досліджень WSl із міста Бірменсдорф (як співорганізатор
конференції) та адміністрація Карпатського біосферного заповідника опублікували у
німецькому видавництві «Гаупт» українською та німецькою мовами унікальну книгу
«Праліси в центрі Європи. Путівник по лісах Карпатського біосферного заповідника»
(Брендлі, Довганич, 2003). Вона відіграла важливу роль для популяризації у Європі
унікальних природних та культурних цінностей України, особливо Закарпаття й
започаткувала європейський процес збереження букових пралісів та давніх букових
лісів.
Бук лісовий (Fagus sylvatica L.) поширений виключно в Європі і якби не діяльність
людини, букові ліси були б домінуючими серед ландшафтів центральної частини
нашого континенту. Цікавим є і те, що вижив цей лісовий деревний вид в останню
льодовикову добу лише в невеликих рефугіумах, на півдні та південному сході
Європи, а потім почав колонізувати великі площі континенту.
Завдячуючи своїм еколого-біологічним особливостям, за останні чотири тисячі
років він зайняв великі простори, в широкому спектрі лісорослинних умов, став
частиною різноманітних лісових угруповань і поширений від морського узбережжя
північного заходу континенту до основних гірських систем Європи.
Важливо зауважити, що післяльодовикова колонізація ландшафтів буком
відбувалася паралельно із заселенням території людиною та формуванням
розвинутого суспільства. Тому не дивно, що бук став важливим елементом
європейської культури.
Низка слів, як, наприклад, англійське «book» (книга) або буква алфавіту чи буквар
для першокласників, пов’язана з назвою цього виду. Чимало слів у європейських
мовах, включаючи назви регіонів (зокрема Буковина чи український гірськолижний
курорт Буковель) та населених пунктів, також походять від слова «бук».
Але господарська діяльність людини призвела до значного скорочення площі
букових лісів у Європі, а первозданних, малопорушених букових лісів або пралісів
залишилось зовсім мало. Тому найбільш цінні залишки природних букових лісів
беруться під особливу охорону держав.
Відповідно до Конвенції «Про охорону Всесвітньої культурної та природної
спадщини», на підставі визначених критеріїв та суворої міжнародної наукової
експертизи, формується список культурних та природних об’єктів Всесвітньої
спадщини ЮНЕСКО, які мають виняткову загальнолюдську цінність.
Тому, за нашою ініціативою, в кінці 2006 року, після напруженої підготовчої
роботи наукових колективів українського Карпатського біосферного заповідника та
словацького Зволенського технічного університету, уряди України та Словаччини
направили відповідне подання до Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. А 28
червня 2007 року, цей міжурядовий природоохоронний орган, на його 31 сесії в місті
Крайстчьорч (Нова Зеландія), за участі дипломатів, учених та природоохоронців із
багатьох частин світу, одноголосно, без жодних зауважень, прийняв рішення про
включення українсько-словацької номінації «Букові праліси Карпат» до Списку
об’єктів Всесвітньої природної спадщини (Гамор, 2019 а; Pichler, 2007; Kirchmeir,
Kovarovics, 2020:). Це була довгоочікувана, справді історична подія для науковців та