Page 103 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

102 Рагуліна М.Є., Орлов О.Л., Гоблик К.М., Борняк У.І., Кіт Л. Я., Дмитрук Р.Я.
3
субтермальними) та різної мінералізації: від прісних до солонуватих (1-10 г/дм ), з
3
притаманною їм високою газонасиченістю (1,5-18 г/дм ). Зазвичай, вуглекислі
мінеральні води виходять на денну поверхню у вигляді джерел, що пульсують. У
місцях виходу води вони втрачають частину вуглекислоти, внаслідок чого навколо
джерел відкладається твердий карбонат кальцію – вапняковий туф (травертин) (Чомко
та ін., 2021).
На «значну кальцифікуючу силу» джерел Міжгірської улоговини звертали увагу
ще у позаминулому сторіччі (Szilágyi, 1876). Проте дослідження джерел Межигірщини
мали здебільшого бальнеологічне спрямування (Wiesner, 1935, Білак, 2018), тоді як
їхні туфотвірні властивості залишались поза увагою дослідників. Найближчі до
досліджуваного району знахідки травертинів описано у межах Чорногірського хребта
та у долині р. Тиса (Матковський та ін., 2014). Результати наших попередніх
досліджень окремих гідрологічних об’єктів Міжгір’я та прилеглих територій були
висвітлені у низці праць (Борняк та ін., 2023а, 2023б, Рагуліна та ін., 2023а, 2023б).
Відомо, що на особливості формування та мінералогію травертинів визначальний
вплив мають температура води, її склад, а також локальна біотична активність (Дідух
та ін., 2018, Рагуліна та ін., 2023б). Відтак, туфотвірні (травертинові) джерела
(petrifying springs) є результатом складної комплексною тісної взаємодії абіо- та
біотичних чинників.
У формуванні травертинів залізистих джерел, як термальних, так і холодноводих,
скрізь у світі активну участь беруть живі організми, головно – бактерії та водорості.
Серед бактерій провідними групами є ціанобактерії (Cyanobacteria), зокрема,
представники порядку Oscillatoriales (Kamran et al., 2021, Della Porta et al, 2022) і
залізобактерії двох класів: термофільні Zetaproteobacteria, які колонізують гарячі
джерела (Takasima Ch. et al., 2008; Kanellopoulos C., 2018) та психро-мезофільні
Betaproteobacteria, які надають перевагу холодним та помірно-холодним водам до 20º
С (Schmid B. et al., 2014). Водорості залізистих травертинових джерел (як термальних,
так і холодноводних) зазвичай репрезентовані класами Bacillariophyceae та
Chloropphyceae (Stanković et al, 2023).
Метою нашої роботи було визначення основних груп біоти, що беруть участь у
процесах туфоутворення, їхньої функціональної ролі у формуванні травертинів на
витоках вуглекислих жорстководних джерел Міжгірської улоговини та прилеглих
територій, а також комплексна созологічна оцінка досліджуваних об’єктів.

Методика і матеріали досліджень

Згідно геоморфологічної регіоналізації Українських Карпат (Кравчук, 2021,
Сливка, 2001) досліджувана територія знаходиться в межах двох морфоструктур –
Вододільно-Верховинських (Міжгірська верховина і Привододільні (Внутрішні)
Ґорґани) та Полонинсько-Чорногірських Карпат (Полонина-Боржава і Полонина-
Красна). Меридіональною віссю досліджуваних теренів є долина Ріки. У районі
Міжгір’я долина Ріки розширюється, утворюючи овальної форми пониження –
Міжгірську улоговину.
Основні матеріали для роботи зібрані упродовж 2023 р. Моделлю для досліджень
обрано 5 груп травертинових джерел, розташованих у межах смт Міжгір’я та
прилеглих територій: в околицях населених пунктів Верхній Бистрий, Сойми,
Міжгір’я, Келечин та Колочава. За температурним режимом досліджувані джерела