Page 102 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 40 (Львів, 2024)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 40 (Lviv, 2024)

DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2024.40.101-112

УДК 574.2 (477.87)

3
3
1
3
Рагуліна М.Є. 1, 3 , Орлов О.Л. , Гоблик К.М. , Борняк У.І. , Кіт Л. Я. , Дмитрук Р.Я.
2

БІОТИЧНІ АГЕНТИ ТУФОНАГРОМАДЖЕННЯ У ВУГЛЕКИСЛИХ
ЖОРСТКОВОДНИХ ДЖЕРЕЛАХ МІЖГІРСЬКОЇ УЛОГОВИНИ
ТА ПРИЛЕГЛИХ ТЕРИТОРІЙ

Визначено основні групи біоти, які беруть участь у процесах туфоутворення, їхню
функціональну роль у формуванні травертинів на витоках вуглекислих жорстководних джерел
Міжгірської улоговини та прилеглих територій. Встановлено, що у формуванні травертинів
усіх обстежених локацій важливу роль відіграють представники мікро-, бріо- та фітобіоти, а
відтак, досліджувані травертини за своїм походженням є біогенними. Провідну роль у
первинних актах туфонагромадження (I стадія) відіграють представники мікробіоти, головно
– ціанобактерії порядку Oscillatoriales. Такі бактеріогенні ініціальні форми, що можна
означити як первинні тромбоїди, представлені дрібно-, зрідка середньозернистими охристо-
жовтими агрегатами сферичної форми, діаметром 0,5-2 мм, що активно нагромаджуються
на виходах джерел. Ці «згустки» (мезоклоти) з часом наростають та ущільнюються,
формуючи слабкозцементовані тромболіти які є скупченням окремих агрегатів разом із
часточками піску, мулу, гірських порід, рослинних решток тощо. Наступна, пост-піонерна
стадія (II), маркується за появою спеціалізованої амфібійної бріобіоти. У формуванні туфових
відкладів наступної стадії (III) провідну роль відіграє мохова рослинність союзу Pellion
endiviifoliae, мінералізовані дернини якої утворюють легкі, крихкі пористі бріоліти охристо-
бурого забарвлення. Бріоліти зазвичай містять сезонні шари, рясно інкрустовані листям дерев,
що ростуть поблизу джерела. Зважаючи на специфіку та цінність біотичної (кальцифільна
бріобіота) та абіотичної, насамперед – геологічної (озалізнені травертини), складової,
жорстководні туфогенні джерела Міжгірської улоговини можна вважати цінними пам’ятками
природи Закарпаття. Проте не зважаючи на природоохоронний статус більшості джерел
(гідрологічні пам’ятки природи місцевого значення), вони нерідко потерпають від стихійного
благоустрою, несанкціонованого відбору води, надмірного потоку рекреантів та потребують
підсилення заходів охорони.
Ключові слова: туфогенна біота, ціанобактерії, мохоподібні, жорстководні джерела,
травертин (вапняковий туф), рідкісні оселища.

Травертини (вапнякові туфи) в Карпатах репрезентують сучасне
мінералоутворення. Це специфічні карбонатні породи осадового типу, що
утворюються в результаті низки хімічних реакцій у процесі виділення розчиненого
вуглекислого газу з поверхневих чи підземних вод, збагачених Са та НСО3 за
-
2+
активної участі живих організмів. В Українських Карпатах вони є достатньо
поширеними та зазвичай пов’язані з джерелами мінеральних вод – вуглекислих,
гідрокарбонатно-кальцієвого складу (Лемко та ін., 2005), які є однією з найбільших
груп мінеральних вод Закарпаття (Білак, 2018). Травертини приурочені до зони
розломів у флішовій товщі та обумовлені процесами термометаморфізму і наявністю
3
карбонатної речовини у породах. Найвищий вміст кальцію (до 656,0 г/дм ) мають води
Сойминсько-Келечинської групи, поширені в межах Міжгірської улоговини. Ці води
вирізняються з-поміж інших вуглекислих мінеральних вод високим вмістом заліза (до
3
59,0 г/дм ) (Лемко та ін., 2005). Вони є переважно холодними (рідко –