Щербаченко О. І., Соханьчак Р. Р.
Морфологічна мінливість та фотосинтетична активність епігейних мохів лісових екосистем залежно від екологічних умов місцевиростань // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2024. - 40 - С. 125-132. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2024.40.125-132 Ключові слова: мохи, мікрокліматичні умови, морфологічна структура, життєва форма, інтенсивність фотосинтезу Досліджено особливості морфологічної мінливості та фотосинтетичної активності домінантних епігейних видів мохів Polytrichastrum formosum, Plagiomnium affine і Atrichum undulatum залежно від мікрокліматичних умов і ступеня антропогенних змін лісових екосистем Українського Розточчя. У роботі використовували свіжозібрані зразки мохів та субстрат під ними, які відбирали із дослідних ділянок, що відрізнялися за водним і температурним режимами місцевиростань: територія повного заповідання у старовіковому лісі Верещицького природоохоронного науково-дослідного відділення; зона стаціонарної рекреації «Верещиця» на території Яворівського національного природного парку; територія вирубки 40-річного віку Страдчівского навчально-виробничого лісокомбінату. Встановлено морфологічну мінливість мохових дернин в різних екологічних умовах лісових екосистем, зокрема, виявлено вплив рівня зволоженості та інтенсивності освітлення місцевиростання їх дернин на морфометричні параметри мохів. Пагони і листки досліджуваних мохів з території вирубки були меншими, а щільність дернин більшою порівняно з іншими локалітетами. Визначено, шо зменшення висоти пагонів, розмірів листків, збільшення облистненості та щільності пагонів сприяло збереженню водного балансу всередині дернин мохів і верхньому шарі субстрату. Виявлено залежність показників інтенсивності фотосинтезу листків домінантних мохів від вмісту вологи у їх дернинах та верхньому шарі ґрунту на дослідних ділянках лісових екосистем. Зміни функціонування пігментної системи не лише визначали фотосинтетичну активність мохів у різних локалітетах, а й слугували маркерами їх стійкості до умов середовища. Найнижчу інтенсивність асиміляції СО2 визначено у гаметофіті мохів на ділянках з рекреаційним навантаженням. Ймовірно, вища інтенсивність освітлення призводила до порушення водного й температурного режиму рослин, а відтак і до зниження їхньої фотосинтетичної активності.
Морфологічна мінливість та фотосинтетична активність епігейних мохів лісових екосистем залежно від екологічних умов місцевиростань // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2024. - 40 - С. 125-132. DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2024.40.125-132 Ключові слова: мохи, мікрокліматичні умови, морфологічна структура, життєва форма, інтенсивність фотосинтезу Досліджено особливості морфологічної мінливості та фотосинтетичної активності домінантних епігейних видів мохів Polytrichastrum formosum, Plagiomnium affine і Atrichum undulatum залежно від мікрокліматичних умов і ступеня антропогенних змін лісових екосистем Українського Розточчя. У роботі використовували свіжозібрані зразки мохів та субстрат під ними, які відбирали із дослідних ділянок, що відрізнялися за водним і температурним режимами місцевиростань: територія повного заповідання у старовіковому лісі Верещицького природоохоронного науково-дослідного відділення; зона стаціонарної рекреації «Верещиця» на території Яворівського національного природного парку; територія вирубки 40-річного віку Страдчівского навчально-виробничого лісокомбінату. Встановлено морфологічну мінливість мохових дернин в різних екологічних умовах лісових екосистем, зокрема, виявлено вплив рівня зволоженості та інтенсивності освітлення місцевиростання їх дернин на морфометричні параметри мохів. Пагони і листки досліджуваних мохів з території вирубки були меншими, а щільність дернин більшою порівняно з іншими локалітетами. Визначено, шо зменшення висоти пагонів, розмірів листків, збільшення облистненості та щільності пагонів сприяло збереженню водного балансу всередині дернин мохів і верхньому шарі субстрату. Виявлено залежність показників інтенсивності фотосинтезу листків домінантних мохів від вмісту вологи у їх дернинах та верхньому шарі ґрунту на дослідних ділянках лісових екосистем. Зміни функціонування пігментної системи не лише визначали фотосинтетичну активність мохів у різних локалітетах, а й слугували маркерами їх стійкості до умов середовища. Найнижчу інтенсивність асиміляції СО2 визначено у гаметофіті мохів на ділянках з рекреаційним навантаженням. Ймовірно, вища інтенсивність освітлення призводила до порушення водного й температурного режиму рослин, а відтак і до зниження їхньої фотосинтетичної активності.
Список літератури
- Іващенко О.О., Іващенко О.О. 2019. Проблеми стресів у рослин і способи їх розв’язання // Вісн. аграрн. науки. № 7. С. 27−35. DOI: https:/doi.org/10.31073/agrovisnyk201907-04
- Ніколайчук В.І., Белчгазі В.Й., Білик П.П. 2000. Спецпрактикум з фізіології і біохімії рослин. Ужгород. 210 с.
- Польчина С. М. 1991. Методичні рекомендації до лабораторних і практичних робіт з ґрунтознавства. Чернівці. 60 с.
- Щербаченко О.І., Рабик І.В., Лобачевська О.В. 2015. Участь мохоподібних у ренатуралізації девастованих територій Немирівського родовища сірки (Львівська область) // Український ботанічний журнал. Т 72 № 6. С. 596–602.
- Bates, J. W. 1998. Is 'life-form' a useful concept in bryophyte ecology? Oikos, 82, 223–237. https://doi.org/10.2307/3546962
- Glime J. M. 2007. Bryophyte Ecology. Vol. 1. Physiological Ecology. Ebook sponsored by Michigan Technological University and the International Association of Bryologists. Accessed on: 03.11.2019 at: http://www.bryoecol.mtu.edu
- Glime, J. M. (2019). Bryophyte ecology. Vol. 1. Physiological ecology. Ebook sponsored by Michigan Technological University and the International Association of Bryologists. Website: http://digitalcommons.mtu.edu/bryop hyte-ecology1/ [accessed 7 January 2019]
- Kyyak, N.Y., Lobachevska, O.V., Rabyk, I.V., Kyyak, V.H. 2020. Role of the bryophytes in substrate revitalization on a posttechnogenic salinized territory // Biosyst. Divers. Vol. 28 N 4. Р. 419–425.
- Müller, S. J., Gütle, D. D., Jacquot, J.-P., & Reski, R. 2016. Can mosses serve as model organisms for forest research? Annals of Forest Science. 73. 135–146.
- Oishi, Y. (2018). Evaluation of the water-Storage Capacity of Bryophytes along an Altitudinal gradient from Temperature Forests to the Alpine Zone. Forests. 9(7) 433. https://doi.org/10.3390/f9070433
- Pressel S., Ligrone R., Duckett J. 2006. Effects of de- and rehydration on food-conducting cells in the moss Polytrichum formosum: a cytological study. Annals of Botany. Vol. 98. P. 67–76. https://doi.org/10.1093/aob/mcl092
- Proctor M.C.F., Tuba Z. 2002. Poikilohydry and homiohydry: antithesis or spectrum of possibilities? New Phytologist. Vol. 156. P. 327–349. https://doi.org/10.1046/j.1469-8137.2002.00526.x
- Proctor, M. C. F. 2009. Physiological ecology. In: Bryophyte Biology. Eds. B. Goffinet, A. J. Shaw, Cambridge: Cambridge Univer. Press. 237–268.
- Rabyk I.V., Lobachevska O.V., Kyyak N.Y., Shcherbachenko O.I. 2018. Bryophytes on the devastated territories of sulphur deposits and their role in restoration of dump substrate Biosystems Diversity, 26 (4). Р. 339−353. DOI:10.15421/011850
- Rice, S.K. (2012). The cost of capillary integration for bryophyte canopy water and carbon dynamics. Lindbergia. 35. 53–62.