Page 63 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39
P. 63

Вміст фенолів та активність поліфенолоксидази в гаметофіті …    61
























                Рис. 2. Вміст водорозчинних фенольних сполук (мrг/г маси сух. р-ни) у гаметофіті
            домінантних видів мохів на дослідних ділянках. * – різниця статистично достовірна,
            порівняно з ділянкою старовікових лісів при p<0,05.

                Найбільший  вміст  водорозчинних  фенольних  сполук  виявили  у  A.undulatum  на
            всіх досліджуваних ділянках, при тому в умовах низької інтенсивності освітлення та
            достатньої  вологості  місцевиростань  моху  на  території  заповідного  букового  лісу
            показники  були  найвищими.  Подібний  характер  змін  вмісту  фенольних  сполук
            встановлено для іншого типового лісового моху  P. formosum, проте істотно меншу
            кількість  вторинних  сполук  відзначено  для  зразків  з  відкритих  місцевиростань  на
            ділянці  насадження  сосни  (рис.  2).  На  ділянках  порушених  екосистем  встановлено
            суттєве зменшення вмісту фенольних сполук: для P. formosum на 10,5–40,6%, а для
            A. undulatum на 33,1–40,4%, порівняно із старовіковими бучинами, що може вказувати
            на активну участь фенолів у пристосуванні гаметофіту мохів до впливу абіотичних
            чинників довкілля. Серед досліджених видів моху P. formosum має найбільший ефект
            поглинання  вільних  радикалів.  Витяжки  (96%  етанол)  з  цього  моху  проявляли
            здатність до інгібування активних форм кисню, як і 1 мМ розчин аскорбінової кислоти
            (Smolińska-Kondla et al., 2022).
                Наявність вищих концентрацій фенольних сполук у тіньовитривалих рослинах,
            ніж у світлолюбних, суперечить гіпотезі балансу вуглець/поживна речовина рослини,
            яка  передбачає,  що  вміст  вторинних  метаболітів  позитивно  корелює  із  цим
            співвідношенням (Glime, 2006). Гермс і Меттсон (Herms, Mattson, 1992) встановили, що
            в  умовах  затінення  зменшується  співвідношення  C:N  унаслідок  обмеження  фіксації
            вуглецю, тому ми повинні були очікувати нижчих концентрацій фенольних сполук у
            мохів із затіненого заповідного букового лісу. Проте їх вміст у зразках P. formosum та A.
            undulatum з цієї території був найбільшим. Це ендогідричні мохи, листки яких вкриті
            епідермальним восковим шаром на дорсальному боці, а на вентральній поверхні яких
            розміщені численні поздовжні асиміляційні пластинки, що утримують значну кількість
            СО2,  подібно  до  мезофілу  судинних  рослин.  Окрім  того,  відомо,  що  у  листках
            Polytrichum  commune  Hedw.  та  P.  juniperinum  визначено  значно  більший  вміст
            фенольних  сполук,  ніж  у  стеблах  (Glime,  2006).  Очевидно,  мохоподібні  як  рослини
   58   59   60   61   62   63   64   65   66   67   68