Page 51 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

Населення колембол болотних екосистем української частини … 49

види і 10,8%) і Tomoceridae (5 видів і 5%). Решта родин представлені або меншою
кількістю видів або особин.
Згідно літературних даних (Капрусь, 2010) досліджену болотну фауну можна
віднести до «ізотомоїдно-ентомобріоїдного» типу. Цей тип фауни характерний для
помірного і більшості регіонів субтропічного поясів. У широтно-зональних рядах від
Арктики до субтропіків частка домінуючої родини Entomobryidae різко зростає від 8%
до 29% видового багатства регіональної фауни. Натомість інша домінуюча родина
Isotomidae у цьому напрямку втрачає свої позиції щодо представленості у
регіональних фаунах, але продовжує утримувати 1 або 2 місця. Цікаво, що родини
Hypogastruridae, Neanuridae і Isotomidae є еволюційно архаїчнішими, порівняно із
Entomobryidae і Sminthuridae та екологічно більше пов’янані з вологими грунтовими
та підстилковими субстратами. Натомість, представники родин Entomobryidae i
Sminthuridae мають спеціальні адаптації для життя у трав’яному ярусі аридних
ландшафтів (Капрусь, 2010).
Таблиця 3
Параметри різноманіття досліджених болотних таксоценів колембол

Узагальнені дані за роками відбирання
Показники проб
2020 2021 2022
Щільність, тис. екз./м 7,1 6,1-9,1 (7,5) 0,25-5,26 (1,58)
2
Точкове альфа–різноманіття, 6,2 7,8-10 (8,9) 2,0-4,8 (2,8)
в середньому видів/проба
Ценотичне альфа–різноманіття (S), 23 21-29 (26) 5-16 (11)
всього видів у серії з 10 проб
Індекс Сімпсона (1–D) 0,8 0,4-0,8 (0,7) 0,5-0,8 (0,7)
Індекс Шеннона (H’) 2,0 0,9-2,4 (1,8) 1,2-1,9 (1,6)
Вирівняність за H’ (J) 0,7 0,3-0,7 (0,6) 0,4-0,9 (0,7)
Вирівняність (e^H/S) 0,3 0,1-0,4 (0,3) 0,2-0,9 (0,6)
Індекс Бергера–Паркера (d) 0,4 0,3-0,8 (0,5) 0,3-0,6 (0,4)
Індекс Менхініка (IMe) 2,3 1,5-3,5 (2,8) 0,5-1,7 (1,1)
Індекс Маргалефа (IMa) 4,8 3,8-6,3 (5,5) 0,9-3,5 (2,1)
Індекс Фішер–альфа (IFα) 9,4 6,1-18,6 (14,1) 1,1-5,9 (3,2)

Примітки: Характеристику болотних екосистем наведено у розділі «Матеріал і методи». У
дужках вказано середнє значення показника.

Раритетний компонент колемболофауни. Рідкісні та унікальні види ґрунтових
тварин, як відомо, є найціннішим еколого-фауністичним і природоохоронним
ресурсом. Вони можуть свідчити про історію регіональної фауни, рівень натуральності
як окремих таксоценів тварин, так і екосистем у цілому, а також наявний біотичний
потенціал ґрунтів для його відтворення у майбутньому. Ці види можна розглядати як
біомаркери природоохоронної цінності ґрунтової біоти в конкретних едафотопах
(Капрусь, Гоблик, 2015). Такі види в спеціальній літературі прийнято називати
«видами-мішенями», які можуть бути використаними для охорони конкретних
біоценозів. Запропонований підхід дозволяє локалізувати осередки унікального