Page 52 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

50 Капрусь І. Я., Мицак О. Я., Савчак О. Р.

різноманіття ґрунтової біоти, інвентаризувати найцінніші з природничої точки зору її
елементи, а також розробити пропозиції для оптимізації регіональної
природоохоронної мережі.
До цінних (раритетних) елементів ґрунтової фауни за літературними даними
(Капрусь, Гоблик, 2015) було віднесено такі категорії таксонів: 1) види з «Червоної
книги України», 2) види в типових оселищах (loci typici), 3) ендемічні види, 4)
реліктові таксони, 5) локально поширені монтанні види, 6) види на межі свого ареалу
в районі дослідження, 7) дезюнктивні зоогеографічні елементи (найчастіше борео-
монтанні), а також 8) рідкісні види, які відомі з кількох місць у світі.
За результатами проведеного аналізу встановлено три нових види для
колемболофауни України (C. kühnelti, H. sexoculatus, I. fucicolus) і один новий вид для
– континентальної частини України (T. proxima). Перший і четвертий види можуть
бути віднесені до категорії 8 за класифікацією І. Капруся і К. Гоблик (Капрусь, Гоблик,
2015), другий і третій – категорії 6. Крім них, до раритетних видів району дослідження
можна віднести O. sphagneticola (категорія 8) O. viridilutea (категорія 5), O. albofasciata
(категорія 3), Desoria blekeni (категорія 6) Micranurida granulata (категорія 7)
Plutomurus carpaticus (категорія 5).
Отже, 10 видів колембол можна віднести до п’ятьох категорій рідкісних видів.
Представленість раритетного елементу колемболофауни становить 14,9%, що є
високим показником унікальності досліджених болотних екосистем.
Структура домінування і якісний склад домінантів. Встановлено, що до складу
масових колембол (еудомінантів, домінантів, субдомінантів) за узагальненими даними
в досліджених болотних таксоценах належить 17 видів (табл. 2). Разом із
літературними даними щодо болотних таксоценів колембол «Заливок» (Чернобай та
ін., 2003) таких видів сумарно виявлено 24. Іншими видами домінантів, які виявлені
тільки в «Заливках» були S. pumilis, I minor, S. armeriae, F. quadrioculata, S schoetti, F.
mirabilis, Protaphorura subarmata.
Серед групи масових видів виявлено лише один еудомінант E. corticalis за
трирічними результатами дослідження (табл. 2). Однак, якщо проаналізувати
структуру домінування у кожному з 8 досліджених таксоценів колембол, то таких
еудомінантів було всього чотири види. Крім E. corticalis, еудомінантами були також I.
fucicolus (72,3% від загальної чисельності таксоцену колембол, болотна екосистема
№2), С. mosquensis (40%, № 7) і С. denticulata (65,6%, № 5). Серед домінантів та
субдомінантів в окремих болотних екосистемах були додатково P. flavescens (22%, №
8), L. lignorum (16%, № 8), C. marginata (29,1%, № 3), N. muscorum (18%, № 8), A.
granulata (4,2%, № 4). Це може свідчити про велику контрастність едафічних умов у
болотних екосистемах дослідженого регіону.
У конкретних болотних таксоценах колембол встановлено від 4 (№ 3) до 10 (№ 5)
масових видів, на частку яких належить до 92% загальної чисельності населення
колембол (табл. 2). Не виявлено жодного виду колембол, який би одночасно домінував
в усіх вісьмох досліджених екосистемах. У п'ятьох з них домінували P. notabilis, у
чотирьох – F. truncata, C. mosquensis, у трьох – P. carpaticus, P. flavescens, L. lignorum
і S. aureus. Решта масових видів домінували в двох або одній болотній екосистемах.
Це підтверджує припущення про велику специфічність екологічних умов болотних
екосистем, які локально поширені на невеликих за площею ділянках даного регіону.