Page 53 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

Населення колембол болотних екосистем української частини … 51

Синекологічні індекси різноманіття таксоценів. Досліджені таксоцени колембол є
дуже відмінними за екологічною структурою. Зокрема, у таблиці 3 наведені значення
непараметричних індексів різноманіття, які дають можливість поглибити уявлення про
синекологічну структуру досліджених таксоценів колембол. Аналіз даних показує, що
загальне видове багатство (S) болотних таксоценів колембол є дуже різним. Значення
індексів, які поєднують видове багатство і кількість особин у кожному таксоцені або
(N) також помітно відрізняються (IMe, IMa, IFα).
Однак, як свідчать дані з таблиці 2, навіть узагальнена відносна чисельність
окремих видів колембол є дуже різною. Зокрема, за узагальненими даними в болотній
екосистемі № 1 таксоцен колембол налічує 15 із 23 дуже рідкісних видів із відносною
чисельністю менше 1,1%, в екосистемах № 2-4 їх є в середньому 23 із 29, а в
екосистемах № 5-8 відповідно 10 з 25. Так само різною є кількість рідкісних видів із
відносною чисельністю меншою ніж 3,1% (табл. 2). Ці кількісні відмінності
відображаються у дуже різних значеннях індексів D i H` в болотних таксоценах, а
також показниках вирівняності чисельності видів J i e^H/S. Зокрема, індекс Бергера–
Паркера вказує на велику розбіжність у чисельності між масовими і рідкісними видами
в досліджених таксоценах колембол, хоча за середніми даними цей показник
звужується до діапазону значень 0,4-0,5. Отже, традиційні індекси біорізноманіття
добре описують відмінності досліджених таксоценів колембол. Як було зазначено
вище, значна відмінність болотних таксоценів колембол дослідженого регіону
ймовірно пов’язана з специфікою едафічних умов під цими локально поширеними
біоценозами.
Спектри екологічних груп. Класифікацію польових гігропреферендумів колембол
у межах лісового поясу Східної Європи запропонувала Н. Кузнєцова (Кузнецова,
2005). Вона виокремила чотири групи видів за їх відношенням до вологості
середовища: гігрофільні, мезофільні, ксерорезистентні і група без вираженого
гігропреферендуму. Ці групи вона додатково поділила на п'ять підгруп, зокрема мезо–
гігрофільних, ксеро–мезофільних, власне мезофільних і ін. І. Капрусь (Капрусь, 2013;
Капрусь, Махлинець, 2015) запропонував виділені нею групи і підгрупи
гігропреферендуму вважати категоріями вищого порядку рівня комплексів біотопних
груп. У складі кожного комплексу він запропонував виділяти власне біотопні групи
видів (евритопних, лісових, лучних, лісо–лучних, степових, лучно–степових і ін.), а
також підгрупи видів, які відповідають основним життєвим формам колембол
(атмобіонтної, кортицикольної, верхньопідстилкової, нижньопідстилкової,
верхньоґрунтової, глибокоґрунтової та ін.). Аналіз екологічних груп колембол на
території зони широколистяних лісів України, до якої входить і МБР «Розточчя», який
проведений І. Капрусем і Т. Махлинець (Капрусь 2013, Капрусь, Махлинець, 2015),
дозволив виділити шість комплексів видів польового гігропреферендуму
(гігрофільний, гігро-мезофільний, мезофільний, ксеро–мезофільний,
ксерорезистентний, еврибіонтний), сім біотопних груп видів (лісових, лучних, лучно–
степових, лісо–лучних, лучно-болотних, навколоводних, евритопних) і дев'ять підгруп
життєвих форм (атмобіонтна, кортицикольна, синекоморфна, нейстонна,
верхньопідстилкова, нижньопідстилкова, підстилково–ґрунтова, верхньоґрунтова,
глибокоґрунтова).
На основі узагальнення матеріалу, зібраного за три роки досліджень встановлено
(табл. 2), що за видовим багатством у болотних таксоценах колембол переважають