Page 46 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

44 Капрусь І. Я., Мицак О. Я., Савчак О. Р.

Болотні екосистеми є своєрідними рефугіумами торфобіонтних організмів та
специфічним оселищем для багатьох рідкісних видів рослин і тварин, які часто не
зустрічаються в інших місцях і, тому заслуговують на пріоритетне вивчення. Флора й
рослинність болотних екосистем відносно добре вивчена за останні десятиліття.
Однак, все-ще мало інформації зібрано спеціалістами про тварин, особливо ґрунтових
безхребетних, які населяють це середовище. В літературі можна знайти інформацію
лише про окремі групи членистоногих тварин, серед яких і колембол (Väisänen, 1992;
Spitzer and Jaros, 1993; Czachorowski and Buczyński, 2000; Oleksa, 2003, Sławska,
Sławski, 2009; Sterzyńska, 2002, 2009 та ін.). На території Європейського Союзу
детальне вивчення колембол болотних екосистем проведено лише в Польщі (Sławska,
Sławski, 2009; Sterzyńska, 2002, 2009). В Україні такі дослідження проведені І.
Капрусем (Капрусь, 1990, Kaprus, 1998; Чернобай, та ін., 2003) в болотних екосистемах
урочища «Заливки» (ПЗ «Розточчя»). Дослідження фауни та екології Collembola боліт
в інших регіонах України досі не проводилися.
Метою роботи було описати фауну та особливості екологічної структури
таксоценів колембол у болотних екосистемах української частини МБР «Розточчя», а
також оцінити представленість раритетного компоненту колемболофауни.

Матеріал і методика досліджень

Польові дослідження колембол проведено у 2020, 2021 і 2022 роках на восьми
ділянках болотних екосистем (Яворівський район Львівської області) стандартними
методами ґрунтово-зоологічних досліджень. Зокрема, у 2020 році ґрунтові проби
відібрано на одній ділянці, 2021 – на трьох ділянках і 2022 – на чотирьох ділянках
(табл.1). Дані про відносну чисельність виявлених видів колембол було узагальнено
за кожен рік у таблиці 2. Досліджені болотні екосистеми належать до перехідного типу
(за усним повідомленням науковця Яворівського НПП Любинець І.П.).
На кожній дослідній ділянці було відібрано по 10 проб підстилки та ґрунту за
допомогою квадратного біоценометра 10 х 10 см до глибини 10 см (об’єм 1000 см3) з
використанням класичних методів дослідження грунтових мікроартропод (Dunger,
Fiedler, 1997). Потім, у лабораторних умовах, колемболи були виділені з субстрату на
апаратах Тульгрена та зафіксовані в 80% етанолі.
На наступному етапі матеріал переносили в рідину Фора на предметних шкельцях
і створювали мікропрепарати. Визначення видів колембол проводили за допомогою
світлового мікроскопа (Olympus BX51) із використанням сучасних ключів та
прийнятої таксономічної системи класу Collembola (Bellinger et al., 1996-2023). В
результаті проведеної роботи ідентифіковано понад 7,7 тис. особин колембол.
Спектри життєвих форм оцінювали за класифікацією С. Стебаєвої (Стебаева, 1970).
Біотопні (екологічні) групи колембол виділяли згідно підходу І. Капруся (Капрусь,
2013). Структуру домінування таксоценів колембол визначали згідно пропозицій Г.
Штокера і А. Бергмана (Stöcker, Bergmann, 1977): еудомінанти (31,7 – 100 % від
загальної чисельності таксоцену), домінанти (10,1 – 31,6%), субдомінанти (3,2 –
10,0%), рецеденти (1,1 – 3,1%), субрецеденти (0 – 1,0%).
Категорії інвентаризаційного різноманіття прийняті за Р. Уіттекером (Whittaker,
1977) із інтерпретацією І. Капруся (Капрусь, 2013). Зокрема, точкове альфа-
різноманіття (αa) оцінювали як середнє видове різноманіття на одну ґрунтову пробу
об’ємом 1000 см3; ценотичне альфа-різноманіття (αb) – як видове різноманіття у серії