Page 50 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

48 Капрусь І. Я., Мицак О. Я., Савчак О. Р.

Примітки: Зібраний матеріал колембол узагальнено по роках: у 2020 році ґрунтові проби
зібрано на одній ділянці, 2021 – на трьох ділянках і 2022 – на чотирьох ділянках (див. розділ
«Матеріал і методи досліджень»). Сірим кольором позначено домінуючі види. Екологічні групи
видів: комплекси видів гігропреферендуму: ксерорезистентних (К), ксеро–мезофільних (К–М),
мезофільних (М), гігро–мезофільних (Г–М), еврибіонтних (Е); біотопні групи видів: лісових
(лс), лучних (лч), лучно–степових (лчс), лісо–лучних (лл), лісо–болотних (лсб), навколоводних
(нв), болотних (б), лучно-болотних (лчб), евритопних (е); підгрупи життєвих форм (біоморфи):
атмобіонтної (а), кортицикольної (к), нейстонної (н), верхньопідстилкової (вп),
нижньопідстилкової (нп), підстилково–ґрунтової (пг), верхньоґрунтової (вг), глибокоґрунтової
(гг) біоморф. * – вид, який уперше вказано для фауни України; ** – вид, який уперше вказано
для континентальної частини України.

Натомість, в урочищі «Заливки» на Розточчі одноразове дослідження колембол в
семи типах болотних екосистем дозволило виявити 57 видів колембол (Kaprus, 1998).
Лише в одній із досліджених болотних екосистем траплялися 31 видів або 46,3% із усіх
виявлених форм колембол за весь період дослідження. Найбільше таких видів (всього
14) виявлено в болотній екосистемі №1, що можливо пов’язано з безсніжним, сухим і
теплим місяцем збирання матеріалу в 2020 році (табл.2). Шість таких видів (C. kühnelti,
H. assimilis, L. cyaneus, W. denisi, P. minuta, D. blekeni) виявлено в болотній екосистемі
№6, по три – в № 3 і 4, по два – № 2 і 5 та лише один – № 8.
В одній ґрунтовій пробі (точкове альфа–різноманіття) в середньому зафіксовано
від 1 до 13 видів колембол (в середньому 6), а досліджені ценотичні фауни (ценотичне
альфа–різноманіття) охоплюють 5–29 видів (в середньому 20) (табл. 3). Встановлені
рівні точкового та ценотичного різноманіття колембол у болотних таксоценах
дослідженого регіону вказують на малу ємність ґрунтового середовища для цих
педобіонтів, порівняно з лісовими та лучними (Капрусь, 2013).
В результаті виконаних досліджень встановлено, що показник середньої щільності
болотних таксоценів колембол варіює в широкому діапазоні значень (табл. 3).
Широкий діапазон варіювання щільності колембол може залежати від місцевих
екологічних умов, і насамперед, від вологості та фізико-хімічних властивостей
грунтового субстрату, які є основними чинниками розвитку цих ґрунтових
безхребетних. Зокрема, як показують літературні дані (Чернобай та ін., 2003), на добре
зволожених ділянках болотних екосистем урочища «Заливки» на Розточчі щільність
2
2
таксоценів колембол становила 49,6 тис. ос./м , а на сухих – всього 9,9 тис. ос./м .
Причому, максимальна щільність колембол була зафіксована при найменшій кількості
видів (всього 22) в ґрунті болотного вербняка «Заливок», тоді як мінімальна щільність
– березово-щучникового рідколісся, де виявлено 32 види.
Як видно з таблиці 3, найбільше показник щільності таксоцену колембол варіював
у 2022 році. На досліджених ділянках болотних екосистем у 2022 році він відрізнявся
у 21 разів, а за весь період збирання матеріалу в 2020-22 роках – у понад 36 разів.
У досліджених болотних таксоценах колембол за видовим багатством і відносною
чисельністю найчастіше переважають родини Entomobryidae та Isotomidae (в
середньому за весь період досліджень – 14 і 12 видів відповідно та 19,1 і 30% від
загального числа особин) (табл. 2). Третю позицію у ряду зменшення представленості
в болотному таксоцені за цими показниками посідає родина Hypogastruridae (9 видів;
16,4%). Наступними в цьому ряду є родини Neanuridae (8 видів і 5%) i Smanthuridae (4