Page 35 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

Вплив агро- та урбаногенної фрагментації природного середовища на … 33

Результати досліджень та обговорення

Видове різноманіття і щільність населення. В результаті проведених досліджень в
урбоценозах виявлено сумарно 39 видів колембол, які належать до 27 родів і 10 родин,
а в агроценозах – 30 видів, які належать до 21 роду і 9 родин (табл. 1). Однак, протягом
триваліших і масштабніших досліджень у цих антропогенно змінених біоценозах,
можна виявити значно більше видів. Зокрема, в восьми урбоценозах м. Ужгорода та м.
Виноградова протягом вегетаційного сезону 2001 і 2010 років було сумарно виявлено
96 видів колембол, які належать до 55 родів і 16 родин (Гоблик, Капрусь, 2015), а в 12
урбоценозах м. Львова Ю. Шрубович (Shrubovych, 2002) виявила 119 видів колембол
із 63 родів і 15 родин. У 10 агроценозах Малого Полісся протягом трьох вегетаційних
сезонів 2017-2019 років С. Мерзою і І. Капрусем (Мерза, Капрусь, 2019) було виявлено
49 видів колембол, які належать до 35 родів і 12 родин.
Деякі з виявлених видів траплялися лише в одному із трьох досліджених
урбоценозів. Наприклад, тільки в урбоценозі А виявлено 11 видів колембол, у Б – 5, у
В – 6, Г – 11, Д – 1 і Ж – 2 (табл. 1). Причиною цього, може бути фактор випадковості,
який пов’язаний із кількістю відібраних ґрунтових проб. Однак, особливості
локальних екологічних умов також впливають на просторовий розподіл видів у різних
біоценозах. Цікаво, що лише один вид колембол (S. pumilis) траплявся одночасно в усіх
трьох варіантах досліджених урбоценозів і шість видів (C. succinea, M. critica, M.
macrochaeta, P. minuta, P. notabilis, P. alba) – трьох варіантах досліджених агроценозів.
В урбоценозах, серед виявлених видів встановлено п’ять синантропних за
літературними даними (Капрусь, Гоблик, 2015), які несвідомо інтродуковані в різний
час із південніших щодо України регіонів Євразії. Це є, зокрема, D. trispinata, F. similis,
F. candida, H. nitidus i A. caecus. Основними причинами їхньої інтродукції називають
вирощування екзотичних рослин і ведення сільського господарства (Капрусь, Гоблик,
2015). Зовсім недавно молекулярно-генетичними методами було доведено, що
гігрофільний D. trispinata найімовірніше був інтродукований у різні регіони Європи, в
тому числі й України, із півдня Японії, а згодом успішно натуралізувався там у вологих
оселищах (Roithmeier et al, 2018).
В одній ґрунтовій пробі з урбоценозів (точкове альфа–різноманіття або αa) в
середньому зафіксовано від 2,5 до 6 видів колембол (в середньому 4,2), а з агроценозів
відповідно 1,3–2,4 видів колембол (в середньому 1,7). Досліджені урбоценотичні
фауни (ценотичне альфа–різноманіття або α b) включають 13–23 видів (в середньому
18), агроценотичні – відповідно 13–24 видів (в середньому 17,4) (табл. 2). Найбільша
ємність середовища для колембол на рівні α a- і αb-різноманіття характерна парковому
і пшеницевому агроценозам, а найменша встановлена в умовах газону і агроценозів із
картоплею і кукурудзою (табл. 2). Встановлені рівні точкового та ценотичного
різноманіття вказують на середню ємність ґрунтового середовища для цих педобіонтів
в умовах урбосередовища, яка подібна до показників у природних біоценозах, і малу
ємність ґрунтового середовища для них в умовах ріллі.
Попередня оцінка існуючих даних дозволяє припустити, що в урбосередовищі може
існувати більша частина регіональних фаун колембол. Натомість, агротаксоцени
колембол дослідженого регіону характеризуються малим видовим багатством,
порівняно з природними біоценозами (Капрусь, Гусак 2021; Гусак, Капрусь, 2023 та ін.).