Page 34 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

32 Гусак О. В., Капрусь І. Я.

такі дані все-ще не є достатніми для розуміння особливостей формування еколого-
фауністичної структури як населення колембол, так і інших груп педобіонтів у цих двох
типах антропізованих екосистем. Різні автори намагалися встановити ті параметри
таксоценів колембол, які чутливі до агрогенного та урбогенного впливів. В результаті
проведених досліджень, для зооіндикації стану ґрунтового середовища запропоновано
ряд біомаркерів еколого-фауністичної структури таксоценів колембол, які найбільше
чутливі до різних стадій урбанізації та агрогенного використання ґрунтів.
Метою роботи було описати фауну та особливості екологічної структури
таксоценів колембол у агро- та урбоценозах Південного Поділля, а також на основі
літературної інформації провести порівняльний аналіз отриманих даних із іншими
лісовими таксоценами колембол Подільської височини.

Матеріал і методика досліджень

Проведена робота ґрунтується на матеріалі Collembola, який зібраний у травні-
червні 2022 р. стандартними методами ґрунтово-зоологічних досліджень (Dunger,
Fiedler, 1997). У червні досліджено три типи урбоценозів в м. Саврань Одеської обл.:
А – парк між вулицями Соснова та Озерна на південній околиці міста (географічні
координати 48.12646, 30.10609; 5,4 га), Б – сквер (невелика ділянка зелених насаджень
у центрі міста площею близько 0,9 гектара) біля будинку культури на вул. Паркова
(48.13532, 30.08479), В – газон поблизу Савранської центральної лікарні і футбольного
поля (48.13437, 30.08011), а також три основних типи агроценозів у Вінницькій обл. –
Г) пшениці (біля с. Вербка Гайсинського району; 48.23272, 29.29877), Д) кукурудзи
(біля с. Білий Камінь Гайсинського району; 48.29412, 29.36326) і Ж) картоплі (біля с.
Глинське Тульчинського району; 48.34269, 29.44455.
У кожному агроценозі відібрано по 20 ґрунтових проб обсягом 800 см (10х10 см
3
до глибини 8 см) кожна. Відбирання ґрунтових проб проводили двома лінійними
серіями через кожні 5 м. Виділення матеріалу відбувалося на термо-фотоеклекторах
Кемпсона. Колемболи були визначені за допомогою сучасної мікроскопічної техніки
та найновіших ідентифікаційних ключів. Всього зібрано 120 проб ґрунтового
субстрату (по 20 у кожному з досліджених біоценозів). В результаті проведеної роботи
ідентифіковано більше ніж 3,5 тис. особин колембол.
Спектри життєвих форм оцінювали за класифікацією С. Стебаєвої (Стебаева, 1970).
Біотопні (екологічні) групи колембол виділяли згідно підходу І. Капруся (Капрусь,
2013). Структуру домінування таксоценів колембол визначали згідно пропозицій Г.
Штокера і А. Бергмана (Stöcker, Bergmann, 1977): еудомінанти (31,7 – 100 % від
загальної чисельності таксоцену), домінанти (10,1 – 31,6%), субдомінанти (3,2 –
10,0%), рецеденти (1,1 – 3,1%), субрецеденти (0 – 1,0%).
Категорії інвентаризаційного різноманіття прийняті за підходом І. Капруся
стосовно мікроартропод (Капрусь, 2013). Зокрема, точкове альфа-різноманіття (αa)
3
оцінювали як середнє видове різноманіття на одну ґрунтову пробу об’ємом 1000 см ;
ценотичне альфа-різноманіття (αb) – як видове різноманіття у серії з 20 ґрунтових проб
зазначеного розміру, відібраних у кожному з трьох варіантів урбо- та агроценозів
(ценотична фауна). Спеціалізованість таксоценів колембол була оцінена за критеріями
Н. Кузнєцової (Кузнецова, 2005). Параметри різноманіття і статистичне опрацювання
матеріалу здійснювали за допомогою програми Past доступної через мережу інтернет.
Для аналізу екологічної структури населення колембол використовували
стандартизовані синекологічні показники та методи кількісного синекологічного
аналізу (Magurran, 2004).