Page 40 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

38 Гусак О. В., Капрусь І. Я.

Синекологічні індекси різноманіття таксоценів колембол. Досліджені урбо- та
агротаксоцени колембол помітно відрізняються за синекологічною структурою. У
таблиці 2 наведені середні значення основних непараметричних індексів різноманіття
для досліджених урбо- та агротаксоценів колембол. Аналіз даних показує, що
показник ценотичного альфа-різноманіття трьох досліджених урботаксоценів
відрізняється в 1,3-1,8 рази. Значення індексів, які поєднують видове багатство (S) і
загальну кількість особин (N) у кожному таксоцені (IMe, IMa, IFα) також є відмінними
приблизно в цьому ж діапазоні одиниць.
Крім того, помітно відрізняється представленість груп рідкісних і масових видів
колембол в досліджених урботаксоценах. Зокрема, в таксоцені А є 2 рідкісних або
рецедентних видів (відносна чисельність ≤ 3,1%) і 10 дуже рідкісних або
субрецедентних видів (≤ 1%), в таксоцені Б їх є 8 і 1 та В – 7 і 1 відповідно (табл. 1).
Так само різною є кількість масових видів з відносною чисельністю більшою ніж 3,2%
(А – 12, Б – 9, В – 5). Відповідно ці структурні відмінності відносної чисельності видів
досліджених урбо- та агроценозів відображаються на різних значеннях вирівняності
чисельності видів J i e^H/S, узагальнених показниках різноманіття таксоценів (H’, IMe,
IMa, IFα), а також мірах домінування (1–D, d).
Аналіз даних рільничих таксоценів колембол показує, що показник ценотичного
альфа-різноманіття відрізняється майже в два рази. Значення індексів, які поєднують
S і загальну кількість особин у кожному таксоцені (IMe, IMa, IFα) також є на порядок
відмінними. Крім того, помітно відрізняються частки чисельності груп рідкісних і
масових видів колембол в досліджених агротаксоценах. Зокрема, в таксоцені Г є вісім
рідкісних або рецедентних видів (відносна чисельність ≤ 3,1%) і три дуже рідкісних
або субрецедентних видів (≤ 1%), в таксоцені Д їх є відповідно 2 і 0, а в таксоцені Ж –
відповідно 1 і 1. Кількість масових видів з відносною чисельністю більшою ніж 3,2%
є наступною: Г – 13, Д – 11, Ж – 13.
Спектри екологічних груп. На основі проведеного аналізу встановлено (табл. 1), що
за видовим багатством у агротаксоценах колембол переважає комплекс
ксерорезистентних форм (60–62,5% від загального видового багатства), який спільно
з ксеро-мезофільними (6,7–15,4%) становить в окремих їхніх варіантах 66,7–76,9%
видового багатства. За узагальненими даними по усіх трьох досліджених
агротаксоценах це 73,4% усіх виявлених видів колембол, що є значно більше ніж у
природних лісових і лучно-степових екосистемах Східного Поділля (Капрусь, Гусак
2021; Гусак, Капрусь, 2023). Поряд із цим, досліджені агротаксоцени
характеризуються різким зменшенням відносного видового багатства гігрофільних і
гігро-мезофільних колембол, у порівнянні з лісовими та лучно-степовими ценозами
району дослідження. Виявлено всього 2 види з гігро-мезофільного комплексу і
жодного виду колембол не виявлено з гігрофільного. Частка еврибіонтних колембол
складає 7,7–13,4% видового багатства таксоцену та 7,3–13,2% відносної чисельності
(табл. 1 і 3). Тому, можна зробити висновок, що в агроценозах відбувається
«ксерофілізація» фауни колембол, порівняно з природними ценофаунами регіону,
навіть лучно-степовими, які формуються у дуже сухих едафотопах на схилах південної
експозиції.
В досліджених урботаксоценах колембол встановлено (табл. 1), що за видовим
багатством переважає комплекс ксерорезистентних форм (38,9–69,2% від загального
видового багатства), який спільно з ксеро-мезофільними (22,3–26,1%) становить в