Page 106 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

104 Башта А.-Т. В.

сегрегація їхніх середовищ існування може працювати як механізм для розподілу
ресурсів (Nicholls, Racey, 2006).
Загалом виявлений ступінь активності P. pipistrellus був удвічі вищим, ніж
P. pygmaeus. Припускаємо, що наявність цих видів може бути пояснена близькістю до
ділянок листяних лісів. Однак, незначне представництво P. pygmaeus може бути
зумовлене значною відстанню від можливих місць поселення, оскільки він у східній
частині ареалу селиться майже виключно в будівлях людини (Башта, 2020).
Лісові монокультури часто вважають «зеленими пустелями», несприятливими для
дикої природи та без значної цінності для біорізноманіття (Gardner, 2012). Однак, з
такими лісами може бути пов’язано багато видів тварин, серед них – кажанів. Тому
розуміння того, як управління лісовим господарством впливає на використання
кажанами лісових екосистем загалом і різних типів лісів зокрема, є дуже важливим для
збереження популяцій цих тварин (Russo et al., 2016).
Під час досліджень у смерекових лісах Українських Карпат було виявлено 11 видів
кажанів. Видове багатство тут було відносно вищим, порівняно з результатами
акустичних досліджень кажанів у інших хвойних лісах. Так, вісім видів було виявлено
у хвойних монокультурах у Великобританії (Kirkpatrick et al., 2017), дев’ять – у
Франції (Charbonnier et al., 2014), 5–9 – у США (Tibbels, Kurta, 2003; Morris et al., 2010;
Bender et al., 2015).
Виявилося, що хвойні лісостани на нижчих висотах можуть бути кормодобувними
біотопами для представників популяцій, слабо пов’язаних з такими лісами:
P. pygmaeus, P. pipistrellus, V. murinus, N. noctula. Однак, ймовірність появи цих видів
на ділянках хвойних лісостанів найчастіше зумовлена певною неоднорідністю їх
структури, наявністю поблизу інших типів біотопів або будівель поза дослідними
ділянками (що надають місця для поселення). Про можливість формування колоній
цими видами кажанів у хвойних лісостанах у науковій літературі даних не виявлено,
про що повідомляють результати досліджень в інших частинах Європи (Russo et al.,
2010; Bender et al., 2015; Pereira et al., 2016; Apoznański et al., 2020). Це може бути
пов’язане з відсутністю відповідних природних структур для поселення цих видів,
зокрема – відповідних порожнин у деревах.
Види роду Myotis, такі як M. daubentoni та M. brandtii регулярно міняють місце
поселення та використовують комбінацію порожнин у деревах чи штучних
конструкцій, таких як мости. Під час відловів кажанів павутинною сіткою на дослідних
ділянках у видів M. daubentonii, P. pipistrellus, P. pygmaeus виявлено тільки самців.
Таким чином, ймовірно, що відсутність відповідних структур для формування
виводкових колоній цих видів може призводити до таких особливостей статевого
розподілу в угрупованнях кажанів смерекових лісів.
Ступінь, до якого кажани використовують загущені типи середовищ, пов’язаний з
морфологією кажанів, включаючи масу тіла, форму крил і характеристики
ехолокаційного сигналу (Bender et al., 2015). Численні дослідження використовували
морфологію крил для прогнозування структурної складності середовищ існування, які
використовуються кажанами під час пошуків корму (Aldridge, Rautenbach, 1987;
Brigham et al., 1997). На їх основі зроблено висновок, що високоманеврені види (тобто
дрібні кажани з низьким навантаженням на крила) можуть використовувати
середовища існування з багатьма перешкодами (тобто загущені ділянки), а також
більш відкриті середовища. Загалом високоманеврені види з короткими та широкими