Page 108 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

106 Башта А.-Т. В.

Привертає увагу виявлення на деяких ділянках видів, загалом пов’язаних з водним
середовищем (напр., M. daubentonii). Незважаючи на морфологічні та поведінкові
пристосування для полювання на комах над водоймами, M. daubentonii також може
полювати на прилеглих ділянках лісу (Nissen et al., 2013). Отже, дуже ймовірно, що ми
могли реєструвати особин, які перелітали до чи від преферованих місць полювання.
Долини гірських річок, як інтразональний біотоп, «ввібрали» в себе як представників
гірської фауни, так і рівнинних біотопів. Річковими долинами цей та інші види кажанів
можуть підніматися високо в гори. M. daubentonii виявлений на ділянках гірських річок,
доходячи інтразональними стаціями до висот 1400 м над р. м.
Деякі дослідження (Patriquin, Barclay, 2003; Morris et al., 2010) підтверджують, що
види роду Myotis віддають перевагу внутрішнім частинам лісів. У пари видів
М. mystacinus/М. brandtii спеціальних вимог до середовища не виявлено, але велика
частота спостережень цих видів у всіх спектрах лісових біотопів проявляє їх як
типових «лісових». Домінування Е.nilssonii в ялинових лісах підтверджує, що і в
умовах центральної Європи цей вид використовує в основному семі-бореальні хвойні
ліси.
Загалом у Європі виявлена незначна кількість досліджень щодо використання
кажанами хвойних монокультур (Russo et al., 2010; Apoznanski et al., 2020). Порівняно
більше публікацій щодо цього відомо з території Америки та Австралії (наприклад,
Bender et al., 2015; Blakey et al., 2016). Хоча режими управління таким типом лісу можуть
помітно відрізнятися між країнами, що призводить до відмінностей у їх складі та
структурі, ці дослідження дають можливість окреслити низку рекомендацій, які,
ймовірно, сприятимуть збереженню популяцій лісових видів кажанів.
Важливим є збільшення доступності місць поселення, оскільки, ймовірно, саме це,
а не кількість поживи обмежує використання хвойних монокультур для багатьох видів
кажанів. Як дупла, так і природні щілини у хвойних деревах представлені значно
рідше, ніж у листяних. Однак, враховуючи те, що деякі види (напр., Myotis brandtii)
успішно формують виводкові колонії під корою старих хвойних дерев, наявність саме
таких лісів буде важливою для існування їх популяцій.
Певною мірою адекватним заходом для збільшення місць поселення кажанів є
встановлення гніздових ящиків. Деякі дослідження (Ciechanowski, 2005; Russo et al.,
2010) виявили досить швидкий темп заселення кажанами гніздових ящиків поблизу
хвойних монокультур, ймовірно, саме через відсутність природних можливостей
поселення. При цьому важливе значення має конкретне місце встановлення цих
конструкцій. Оптимальним ділянками для цього є прибережні біотопи, поблизу
листяних лісів або в насадженнях, не включених до графіків рубок. Це може сприяти
більшій кількості видів кажанів, особливо самок з виводкових колоній, до
використання лісових площ без негативного потенційного впливу лісогосподарських
заходів.
На досліджених ділянках лісів з використанням представлених методів загалом
виявлено майже 43% видів хіроптерофауни України. З точки зору збереження
рукокрилих і управління лісами, наявність зрілих хвойних лісів для кажанів загалом є
дуже важливою. Кажани з гільдії збирачів закритого середовища існування включають
види з роду Myotis і Barbastella і вони загалом в Європі знаходяться під загрозою
зникнення або їх популяції зменшуються через трансформацію середовища існування
та спрощення структури лісів, пов’язане з деякими лісовими культурами.