Page 103 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

Рукокрилі (Chiroptera) смерекових лісостанів Українських Карпат 101

Kaleidoscope Pro (Wildlife Acoustics) і batIdent і bcAnalyze (EcoObst GmbH). Це
програмне забезпечення автоматично вимірює основні звукові параметри записаних
ехолокаційних сигналів і обчислює значення ймовірності того, що сигнал походить від
певного виду кажанів. Після автоматичного аналізу всі ехолокаційні сигнали
верифіковані мануально для уникнення помилкової видової ідентифікації (з
використанням критеріїв про параметри ехолокаційних сигналів кажанів: Russo, Jones,
2003; Skiba, 2003; Hammer, Zahn, 2009; Barataud, 2015; Russ, 2021).
Для проведення обліків детектори були розміщені на опорі висотою близько 1,8 м
і запрограмовані на роботу протягом усієї ночі. Розподіл кількості робочих ночей за
дослідними полігонами нерівномірний, оскільки під час аналізу ми не враховували
ночі, коли активність кажанів з певних причин може бути мінімальною: з сильним
вітром і/або дощем. Проліт кажана – послідовність сигналів тривалістю понад 10 мс,
яка складається мінімум з 2 окремих сигналів (Thomas, 1988).
Відлови рукокрилих павутинними сітками проведені в літній період року, в
національних парках «Синьогора», «Сколівські Бескиди», Чорногірському масиві.
Павутинні сітки здебільшого були розташовані поблизу місць розташування
детекторів, в аналогічних біотопах, але на певній відстані від апаратів, для уникнення
неточностей щодо показників активності кажанів. Видову ідентифікацію здійснювали
за низкою морфологічних ознак (розміри та форма вух, крил і козелків, забарвлення
черевної та спинної сторін), з використанням відповідних визначників (Волошин,
Башта, 2001; Dietz, von Helversen, 2004 та ін.). В особин визначали стать і вік, знімали
морфометричні проміри та відпускали.
Види кажанів можна класифікувати за відповідними трофічними «гільдіями», на
основі морфологічних особливостей, мисливської стратегії та структури
ехолокаційного сигналу. Враховуючи географічні ареали, моделі поширення кажанів і
літературні дані (Sachanowicz et al. 2006), ми виділили три трофічні гільдії: повітряні
мисливці (Nyctalus noctula (Schreber, 1774), Vespertilio murinus Linneaus, 1758, Eptesicus
serotinus Schreber, 1774, Eptesicus nilssonii (Keiserling et Blasius, 1839)), узлісні
мисливці (Pipistrellus pipistrellus (Schreber, 1774), Pipistrellus pygmaeus (Leach, 1825),
Pipistrellus nathusii (Keyserling & Blasius, 1839), Barbastella barbastellus (Schreber,
1774), Myotis daubentoniid (Kuhl, 1817), Myotis dasycneme (Boie, 1825)) і збирачі –
мисливці закритого середовища існування (Myotis nattereri (Kuhl, 1817), Myotis myotis
(Borkhausen, 1797), Myotis bechsteinii (Kuhl, 1817), Myotis mystacinus (Kuhl, 1817),
Myotis brandtii (Eversmann, 1845), Plecotus auritus Linnaeus, 1758). Такий поділ є
певною мірою умовний, однак, він відображає основні оселищні преференції різних
видів кажанів.
Оскільки деякі види кажанів акустично розрізняти може бути досить складно,
сигнали M. brandtii та M. mystacinus об’єднані у групу видів «M. Brandtii». Складним
для розрізнення є також види P. auritus та Plecotus austriacus (Fischer, 1829), однак,
зважаючи на те, що у природних екосистемах P. austiracus як синантропний вид, не
спостерігається (Башта, 2020), всі сигнали особин цього роду класифіковані як
P. auritus.
Для розрахунку індексів видового різноманіття рукокрилих на дослідних ділянках
(різноманітності Шеннона (H’), вирівняності Пієлу (J), домінування (D), видового
багатства Маргалефа (R)) використане програмне забезпечення PAST 3.