Page 107 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

Рукокрилі (Chiroptera) смерекових лісостанів Українських Карпат 105

крилами краще пристосовані до пошуку їжі в умовах загущених ділянок лісу, тоді як
кажани з довгими та вузькими крилами часто полюють над шатром лісу або в лісових
прогалинах.
Види кажанів з різних трофічних гільдій можуть успішно використовувати
екотонні оселища. Більшість видів переважно літають уздовж лінійних елементів
ландшафту, таких як смуги дерев, узлісся, лінійні водойми тощо, а значно менше
перетинають відкриті території (Limpens, Kapteyn, 1991). Загалом, екотонні біотопи
можуть забезпечувати представникам усіх трофічних гільдій захист від хижаків, а
також кормову базу, оскільки можуть діяти як вітрозахисний бар’єр, концентруючи
значні кількості комах, яких заносить із прилеглих відкритих ділянок (Verboom,
Spoelstra, 1999).
Структура насаджень має видоспецифічний вплив на кормову поведінку кажанів.
Відомо, що M. myotis підбирає здобич із субстрату (Arlettaz, 1999). Його стратегія
пошуку їжі навряд чи буде корисною на відкритих ділянках і тому цей вид уникає
великих прогалин і відкритих територій. Інші кажани з роду Myotis можуть бути добре
адаптованими для пошуку їжі в структурно складних середовищах існування, оскільки
характеризуються дрібними розмірами та маневреністю польоту.
Для кажанів, які ефективно здобувають їжу на відкритих територіях, щільні лісові
узлісся можуть створювати напівпроникний бар’єр для переміщення в ліс,
зумовлюючи їх скупчення на ділянках, безпосередньо прилеглих до узлісся. Крім того,
лісові узлісся можуть перенаправляти потік кажанів, що шукають корм. Було
помічено, що кажани полюють уздовж узлісь у соснових насадженнях (Morris et al.,
2010). На додаток до середовища для пошуку їжі, лінійні узлісся можуть
функціонувати як орієнтири для кажанів під час польотів (Verboom, Spoelstra, 1999) і
можуть збільшити ефективність сполучення між трофічними біотопами.
Лісостани навколо ділянок у Горганах і Верховині в основному складаються з
хвойних насаджень зрілого віку. Більшість реєстрацій кажанів припадала на ранню та
пізню частини ночі і тому, ймовірно, деякі з особин кажанів зареєстровані під час
переміщення до або від більш придатних місць для пошуку здобичі, розташованих в
інших частинах лісових масивів.
Старі листяні ліси характеризуються великою кількістю комах (Eriksson, 2004) і
можливостей для поселення (Башта, 2020) і тому вони є важливим середовищем
існування для кажанів. Зокрема, стовбури старих листяних дерев (зокрема – дубів та,
частково, буків) мають значну кількість різного роду порожнин (дупел, тріщин,
розколин), які можуть бути місцем проживання для кажанів. Однак роль хвойних
насаджень як кормодобувних біотопів кажанів, усе ще вивчена недостатньо.
Загалом, згідно з літературними даними, ступінь пов’язаності кажанів з хвойними
монокультурами регіонально може істотно різнитися. Деякі дослідження (Boughey et
al., 2011; Башта, Приндак, 2017 та ін.) виявили, що деякі види уникають
монокультурних насаджень. Однак, з іншого боку, деякі публікації на цю тему (Pereira
et al., 2016, Kirkpatrick et al., 2017, Węgiel et al., 2019; Apoznanski et al., 2020) свідчать,
що використання монокультур кажанами може бути більш поширеним явищем.
Виявлений рівень нічної активності та видової різноманітності кажанів у цих лісах
свідчить про те, що монокультури можуть бути важливими для їхніх місцевих
популяцій.