Page 262 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 38 (Львів, 2022)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 38 (Lviv, 2022)

УДК 581.9

1
2
Данилюк К.М. , Демчишин Н.Б. , Марискевич О.Г. 2, 3

CONVALLARIA MAJALIS L. У НПП «БОЙКІВЩИНА»
(УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ)

30 червня 2022 року у Міжгірському лісництві на території НПП «Бойківщина»
було виявлено локалітет Convallaria majalis. Знахідка цікава тому, що цей
європейсько-кавказький рівнинний вид сформував популяцію на висоті, загалом
нехарактерній для амплітуди його поширення (рис. 1), а саме – 1065 м н.р.м. В
Українських Карпатах Convallaria majalis зазвичай трапляється у світлих лісах та
чагарниках (Визначник рослин Українських Карпат. 1977).

Рис. 1. Висотне поширення Convallaria majalis (PlantNet, 2022).

Локалітет Convallaria majalis виявлений на полонині з місцевою назвою «Над
Явірнистим» у масиві Сколівських Бескидів поблизу с. Багнувате Самбірського р-ну
Львівської обл. У сусідньому із НПП «Бойківщина» НПП «Сколівські Бескиди»
Convallaria majalis вказується Л.І. Мілкіною на значній відстані від виявленої
популяції лише в одному локалітеті: Сколівське л-во поблизу с. Кам’янка на висоті 750
м н.р.м. (Соломаха, Якушенко., Крамарець, 2004).
Популяція займає площу близько 500 м , локалізована на екотоні між буковим
2
лісом (асоціація Symphyto cordati-Fagetum Vida (1959) 1963) та вторинною
післялісовою лукою (асоціація Rhodococco-Vaccinietum myrtilli Sýkora 1972), яка
раніше випасалась. Флористичний склад угруповання за участю Convallaria majalis
подібний за видовим складом до асоціації Rhodococco-Vaccinietum myrtilli.
Вперше для флори в межах території НПП «Бойківщина» Convallaria majalis згадує
у публікації Е. Hückel (Hückel, 1865), який виявив вид у районі г. Пікуй (Вододільно-
Верховинський хребет). Щоправда, автор не навів точної висоти знахідки, було тільки
зазначено, що вид зафіксовано у яворово-буковому лісі поблизу Буківської полонини,
а власне яворово-букові ліси й формують сучасну верхню межу лісу на північно-
східних схилах г. Пікуй.