Page 178 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

Угруповання сітчастокрилих (Neuroptera) північно-західної … 175

ДД2 (48.905194, 22.553500; 1012 м н.р.м.) полонина г. Явірник, сформована
характерними трав’яними фітоценозами: Nardetum campanulosum abietinae, Poetum
Chaixii scorzonerosum (Стойко, 2008), які передуються Vaccinium myrtillus L. та
меншою мірою Vaccinium vitis-idaea L. Ділянка заростає Salix silesiaca та Sorbus
aucuparia L. (рис. 3.д).
ДД3 (48.902250, 22.553639; 1010 м н.р.м.) – знаходиться на межі полонини та лісу
на хребті Явірник. У чагарниковому ярусі переважають Salix sp., Sorbus aucuparia L.,
у підрості – Acer platanoides L., у трав’яному ярусі переважають різні види родин
Apiaceae і Poaceae (рис. 3.в).
ДД4 (49.003611, 22.553639; 957 м н.р.м.) – ліс на південно-західному кам’янистому
схилі Хребта Стінка, представлена рідкісним фітоценозом Fageto-Aceretum lunariosum
(Стойко, 2008). Для нього характерна значна кількість мертвої деревини та дуплистих
дерев (рис. 3.б).
ДД5 (49.005028, 22.555694; 961 м н.р.м.) – полонина на Хребті Стінка, трав’яні
фітоценози якої представлені асоціацією Achylleo strictae–Calamagrostietum
arundinaceae та фітоценозами з Vaccinium myrtillus L. і Vaccinium vitis – idaea L.
Проростає ряд раритетних і карпатських ендемічних рослин: Carlina acaulis L.,
Centaurea nigriceps Dobrocz., Senecio carpathicus Herbich, Silene nutans L., Gladiolus
imbricatus L., Gentiana asclepiadea L. Полонина інтенсивно заростає деревними
рослинами, такими як Sorbus aucuparia L., Salix sp., Acer pseudoplatanus L., Betula
pendula Roth, меншою мірою – Abies alba Mill. (рис. 3.е).
ДД6 (49.004917, 22.555667; 949 м н.р.м.) – межа полонини та лісу на Хребті Стінка.
У чагарниковому ярусі переважають Acer platanoides L., Sorbus aucuparia L., Salix
aurita L., поодиноко трапляються Betula pendula Roth та Abies alba Mill. Відносно
багато мертвої деревини (рис. 3.г).

Результати досліджень та їх обговорення

У результаті проведених досліджень у верхній межі лісу Полонинського хребта,
загалом зібрано 162 особини 16 видів, із 8 родів і 2 родин сітчастокрилих (Neuroptera)
(табл. 1).
У тому числі – 1 вид з роду Chrysopa, 1 – Chrysoperla, 1 – Hypochrysa, 2 – Nineta,
1 – Drepanopteryx, 4 – Hemerobius, 3 – Micromus, 3 – Wesmaelius.
Переважаючим у вибірці видом виявився Hemerobius micans (114 особин, що
становить 70,4% від загальної вибірки) – активний хижак як на личинкових стадіях,
так і на стадії імаго. Вид для розвитку надає перевагу букові. Еврибіонт із
європейським лісовим типом ареалу. Екологічна ніша цього виду – листяні та хвойні
насадження з наявністю потенційних жертв, зокрема попелиць Phyllaphis fagi
(Linnaeus, 1761), які масово розвиваються на підрості бука в регіоні дослідження.
Загалом фауна сітчастокрилих представлена переважно європейськими видами
помірної зони листяних та мішаних лісів з європейським або палеарктичним типами
ареалів, окрім кількох видів. Зокрема, Chrysoperla carnea – космополіт, Hemerobius
humulinus та Hemerobius stigmа мають голарктичний тип ареалу, а Hypochrysa elegans
– середземноморський.