Page 181 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

178 Середюк Г. В., Коваль Н. П. , Чумак В. О., Чумак М. В.
– хижаки; при цьому цей вид може давати до 5 поколінь в рік, а у Hypochrysa elegans
хижі тільки личинки, і розвивається лише одне покоління в рік.
Чотири види належать до субрецедентів: Drepanopteryx phalaenoides, Hemerobius
humulinus, Micromus variegatus та Nineta vittata (відсоток від загальної кількості особин
– 3,2%, ЧТ – 1,01%).
Верхня межа лісу Полонського хребта – складна у ландшафтному та
орографічному відношенні система. Тому очевидно, склад угруповань сітчастокрилих
– різний в різних макрооселищах. Зокрема, угруповання Явірника та Стінки також
відрізняється. На рисунку 4 візуалізовано основні статистичні значення: середні
значення та розмах варіацій за кількістю видів, для загального угруповання та
угруповань сітчастокрилих Стінки та Явірника.

Рис. 4. Середні значення уловистості за кількістю видів генерального угруповання,
угруповань Стінки та Явірника в перерізі пробних ділянок.

На рисунку 5 показано середні значення уловистості (кількості особин) для
загального угруповання та угруповань сітчастокрилих Стінки та Явірника.

Рис. 5. Середні значення уловистості за кількістю особин генерального
угруповання, угруповань Стінки та Явірника в перерізі пробних ділянок.

Порівняння середніх значень за кількістю особин та видів свідчить, що
угруповання Явірника показує найвищі показники (табл. 2).