Page 174 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 38 (Львів, 2022)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 38 (Lviv, 2022)

DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.171-182

УДК 595.74

3
1
2
Середюк Г.В. , Коваль Н.П. , Чумак В.О. , Чумак М.В. 3

УГРУПОВАННЯ СІТЧАСТОКРИЛИХ (NEUROPTERA) ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ
ЧАСТИНИ ПОЛОНИНСЬКОГО ХРЕБТА В МЕЖАХ УЖАНСЬКОГО НПП

У результаті проведених досліджень у верхній межі лісу Полонинського хребта,
загалом зібрано 162 особини 16 видів, із 8 родів і 2 родин сітчастокрилих (Neuroptera).
У тому числі – 1 вид з роду Chrysopa, 1 – Chrysoperla, 1 – Hypochrysa, 2 – Nineta, 1 –
Drepanopteryx, 4 – Hemerobius, 3 – Micromus, 3 – Wesmaelius.
Встановлено, що більшість числових значень індексів видового багатства та
різноманіття, окрім індексу Бергера-Паркера та Індекс Маргалефа мають вищі
показники для хребта Стінка. Саме тому вважаємо, що верхня межа лісу на хребті
Стінка менше змінена під впливом антропогенного фактора. Вище значення індексу
Бергера-Паркера для Явірника на наш погляд, пов’язане зі значним ступенем
домінування тут масового виду – Hemerobius micans, а Індексу Маргалефа пов’язано
тим, що тут було зареєстровано більше видів сітчастокрилих та кількість зібраних
екземплярів значно вища. У всьому зібраному матеріалі на Hemerobius micans припадає
75,1% на Явірнику та 54,8% на Стінці від загальної кількості. На Стінці в угрупуванні
сітчастокрилих також відсутні рецеденти та субрецеденти. Відхилення від
нормального розподілу рясності видів в сторону підвищення домінування кількох видів
дозволяє стверджувати, що обидві екосистеми піддаються антропогенному
навантаженню, проте перебувають на різних етапах сукцесійних процесів.
Ключові слова: сітчастокрилі, Neuroptera, Українські Карпати, верхня межа лісу,
угруповання, структура домінування, індекси видового багатства та різноманіття.

Сітчастокрилі (Neuroptera) – ряд вільноживучих новокрилих комах із повним
перетворенням. У світовій фауні – близько 6000 видів. Фауна України нараховує 106
видів (Захаренко, 1997; Середюк, 2016). Основна екологічна роль сітчастокрилих,
поряд з іншими ентомофагами, полягає у регуляції чисельності фітофагів. Будучи
поліфагами, Neuroptera надають перевагу відносно малорухливим комахам з м’якими
покривами тіла, зокрема Aphidoidea, Pseudococcidae, Coccoidea та рослиноїдним
кліщам. Важливе господарське значення мають Chrysopidae, Coniopterygidae та
Hemerobiidae, які є постійними мешканцями агроландшафтів.
Ужанський національний природний парк (Ужанський НПП), створений у вересні
1999 року на основі заповідних об'єктів у верхів'ях річки Уж, в межах Українських
Карпат, на території Закарпатської області. Парк є складовою частиною першого у
світі тристороннього українсько-польсько-словацького міжнародного біосферного
резервату «Східні Карпати», який включено до Світової мережі біосферних резерватів
ЮНЕСКО. Ужанський НПП складається з п’яти природоохоронних науково-
дослідних відділень і на сьогодні займає площу 46 147 га (Про парк…, 2022).
Територія парку розташована у Північно-західній частині Полонинського хребта –
гірського масиву у внутрішній смузі Українських Карпат. Простягається з північного
заходу на південний схід між річками Ужем і Тересвою на понад 150 км.
Загалом до початку наших досліджень відомості про поширення сітчастокрилих на
вищезгаданій території обмежувались поодинокими знахідками.