Page 175 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38
P. 175

172           Середюк Г. В., Коваль Н. П. , Чумак В. О., Чумак М. В.
                                      Матеріали і методи досліджень

                                      Стаціонарні  дослідження  проводились  нами  на  території  Ужанського  НПП  на
                                   схилах хребтів Стінка та Явірник. Найвищою вершиною хребта Стінка (далі у тексті
                                   Стінка) є гора Стінська (1092 м н.р.м.), а сам хребет  – східний відрог Вододільного
                                   хребта,  розташований  у  басейні  річок  Уличка  та  Уж  і  простягається  вздовж
                                   українсько-словацького кордону. Хребет Явірник (далі у тексті Явірник) з найвищою
                                   вершиною  –  гора Явірник  (1017 м н.р.м.),  знаходиться  у  південно-західній  частині
                                   Ужанського НПП, на вододілі басейну р. Уж.
                                      З  метою  вивчення  біотопного  та  просторового  розподілу  сітчастокрилих
                                   Полонинського хребта, на обох гірських масивах – Явірник і Стінка було закладено по
                                   одній  стаціонарній  пробній  площі,  що  своєю  чергою  включали  по  три  дослідні
                                   ділянки. Вони розміщувались таким чином, щоб охопити частину відкритого простору
                                   (полонина), на межі деревостану та полонини та під наметом лісу (рис. 1).























                                      Рис.  1.  Карти-схеми  розташування  стаціонарних  пробних  площ  із  дослідними
                                   ділянками на Полонинському хребті в межах території Ужанського НПП.
                                      Примітка.  Кожна  точка  на  карті  –  окрема  дослідна  ділянка.  Карти  згенеровано  у  ЦД
                                   «Біорізноманіття України» (http://dc.smnh.org/)

                                      Збір матеріалу здійснювався за допомогою комбінованих пасток (Duelli et all., 1999)
                                   (рис. 2). Комбінована (комбінація жовтої лійковидної та віконної пасток) – пластикова
                                   лійка жовтого кольору діаметром 60 см, до якої зверху перпендикулярно закріплені дві
                                   прозорі пластини з оргскла. Лійку закріплювали до двох вертикальних опор на висоті
                                   1 м над поверхнею землі та заповнювали фіксатором – 5% розчином формальдегіду.
                                   Пастки розташовувались по три у довільному порядку, на відстані понад 10 м одна від
                                   одної, на кожній ділянці відповідного біотопу. Загалом було встановлено 18 пасток (по
                                   9 на кожному хребті). Вибір матеріалу здійснювали з періодичністю кожні 10-14 діб.
                                   Пастки експонувалися з 15 квітня по 30 жовтня у 2018-2019 рр. Фіксація та зберігання
                                   зібраного матеріалу відбувалось у 70% розчині етанолу.
   170   171   172   173   174   175   176   177   178   179   180