Page 99 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

98 Бешлей С. В., Лобачевська О. В., Соханьчак Р. Р.
мохами в старовікових букових лісах є типові лісові верхньоспорогонні види:
Polytrichastrum formosum (Hedw.) G.L. Smith., Plagiomnium affine (Blandow ex Funck)
T.J.Kop., Atrichum undulatum (Hedw.) P.Beauv. [23]. Загальний вигляд дернин у
локалітетах дослідження цих мохів представлено на рис. 1.

Рис. 1. Загальний вигляд досліджуваних мохів А) Polytrichastrum formosum (Hedw.)
G.L., Б) Plagiomnium affine (Blandow ex Funck) T.J.Kop., В) Atrichum undulatum (Hedw.)
P.Beauv.

У насадженнях сосни звичайної показник зімкнутості крон значно змінився і
становить 0,6-0,7 на ділянках власне соснового лісу та 0,4-0,6 – на території випаленої
рослинності, на якій згорів практично весь 1-3-річний підріст P. sylvestris. Для цієї зони
характерна ІІІ стадія дигресії рослинного покриву: площа витоптаних ділянок
збільшилася, а проективне покриття деревостану зменшилося. Унаслідок розрідження
деревостану та підліску збільшилося освітлення на 30-50% і температура повітря на 8-
10%, а вологість ґрунту зменшилася на 30-35%, порівняно із старовіковими буковими
лісами (табл. 1). Зміна мікрокліматичних умов призвела до проникнення невибагливих
рудеральних видів, зокрема, у трав’яному ярусі домінантним видом на значній площі
став Calamagrostis epigeios, а серед мохів Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid., Funaria
hygrometrica Hedw., Dicranum montanum Hedw. Мох Plagiomnium affine, який
здебільшого поширений у вологих, затінених місцевиростаннях, нами поза ділянкою
старовікових букових лісів не був виявлений.
Антропогенний вплив у зоні стаціонарної рекреації зумовлений інтенсивним
витоптуванням, трав’яний покрив зазнав значних змін, кількість стежок істотно
збільшилася, їх площа становить понад 5-15%. Ця ділянка характеризується ІІ стадією
дигресії рослинного покриву (коефіцієнт рекреації 0,05-0,1). Зімкнутість крон
деревостану зменшилася до 0,4-0,5. Істотно (в 2,5 рази) збільшилася інтенсивність
освітлення ділянки та в 2-4 рази зменшилася вологість ґрунту під моховими дернинами
(табл. 1). Підлісок зберігся фрагментарно на невеликих ділянках. Ґрунтовий покрив на
стежках та біля них, як правило, має значні сліди ушкодження, почалося витоптування
підстилки. На місцях звільнених від підстилки залишилося небагато типових лісових
видів, найпоширенішим з них виявився Atrichum undulatum, проте збільшилася
кількість космополітних мохів, переважно представників ксеротолерантних рудералів
та поселенців.
Таким чином, встановлено, що на дослідних ділянках старовікових букових
лісів урочища "Верещиця" показники інтенсивності освітлення, вологості і