Page 97 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

96 Бешлей С. В., Лобачевська О. В., Соханьчак Р. Р.
реагують на дію екологічних чинників і тому проявляють інші, ніж судинні рослини,
показники для прогнозу змін природного середовища. Відомо, що бріофіти завдяки
багаторівневій адаптаційній стратегії стійкі до фізіологічно екстремальних умов
навколишнього середовища, зокрема до водного дефіциту, низьких та високих
температур повітря, підвищеного рівня ультрафіолетового випромінювання [7, 15, 16].
Мохоподібні є індикаторами стану старовікових лісових масивів, які часто не
відображаються на рівні судинних рослин [17]. Встановлено, що мохи у лісах помірної
зони виявилися добре пристосованими до використання зелених спектрів світла для
стимулювання фотосинтезу, оскільки червоні та сині спектри сонячного проміння
переважно поглинаються верхніми листками лісового намету [13]. Важливе значення
для індикації середовища мохами має не лише їх родова і видова приналежність, а й
зміни еколого-біоморфологічної структури мохових дернин та показників
метаболічних процесів, які можуть свідчити про певні механізми пристосувань
організму в нестабільних умовах навколишнього середовища. Відомо, що
найчутливішою системою рослин до змін умов існування є пігментний комплекс [12].
Ефективність фотосинтетичного апарату визначається відповідністю його структурно-
функціональних характеристик кліматичним та екологічним умовам місцевиростань,
а насамперед, режиму освітлення та вологості [20].
Тому метою роботи було дослідити зміни вмісту та співвідношення пігментів
фотосинтезу в хлоропластах домінантних листкостеблових епігейних мохів залежно
мікрокліматичних умов і ступеня антропогенних змін лісових екосистем Українського
Розточчя.

Матеріал і методика досліджень

Дослідження проводили протягом літньо-осіннього сезону 2020 року. Зразки
домінантних епігейних видів мохів та ґрунту під ними відбирали: 1) у зоні повного
заповідання на території природного заповідника “Розточчя”, ділянка старовікових
букових лісів Верещицького природоохоронного науково-дослідного відділення; 2) на
ділянці вирубки 40-річного віку (урочище Верещиця); насадження сосни звичайної,
самосів дуба червоного; 3) у зоні стаціонарної рекреації “Верещиця” на території
Яворівського національного природного парку, ділянка соснового лісу.
Вологість ґрунту визначали термостатно-ваговим методом, температуру – за
допомогою ртутного термометра, вологість повітря і температуру над дернинами моху
– портативним гігрометром за загальноприйнятими методиками [4]. Повноту та
зімкнутість деревостану визначали за класичними методиками [3]. Стадії дигресії
рослинного покриву дослідних ділянок виділяли за Н. В. Фоменком [11]. Коефіцієнт
рекреації (Кр) визначали як відношення витоптаної площі до загальної площі
дослідженої ділянки [2].
Вміст пластидних пігментів визначали за класичною методикою [1, 21]. Для цього
50 мг моху розтирали до однорідної маси й екстрагували 96%-м розчином етанолу з
додаванням кальцій карбонату. Гомогенат центрифугували 5 хв при 5000 обертів за
хвилину. Оптичну густину отриманого супернатанту визначали за довжини хвиль 441,
649 і 665 нм на спектрофотометрі Specord 210 Plus. Концентрацію хлорофілів (С)
розраховували за формулами Вернона: Са=11,63D665–2,39D649,(мг/л), Сb=20,11D649
– 5,18D665, (мг/л), а каротиноїдів – за Веттштейном: Скар.=4,695D440,5 – 0,268(Са+
Сb), (мг/л). Вміст пігментів (A) розраховували на абсолютно суху масу за формулою