Page 75 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

70 Гураль-Сверлова Н. В.

При складанні анотованого видового списку наземних молюсків України [29] її
територія була поділена на 7 частин: 1) Українські Карпати з Передкарпаттям і
Закарпатською низовиною; 2) Подільська височина та околиці; 3) Волинське Полісся;
4) центральна частина України (Придніпровська височина, Придніпровська низовина
та прилеглі до неї південні відроги Середньоросійської височини); 5) Донецька
височина та околиці; 6) Причорноморська низовина; 7) Кримський півострів. Ця
попередня схема просторового розподілу наземної малакофауни України була дещо
деталізована в монографії [4], а кількість виділених ділянок доведена до 12. При цьому
почали окремо розглядати малакокомплекси гірського і степового Криму, а також
окремі височини та низовини в межах 4-ї та 5-ї з перелічених вище територій. Однак
проведений пізніше аналіз таксономічного складу та просторового розподілу наземних
молюсків на рівнинних і передгірних територіях заходу України [16] показав, що
реальна просторова диференціація наземної малакофауни не завжди збігається із
запропонованою схемою. Ще більше це підтверджують результати, описані нижче.

Матеріал і методика досліджень

У роботі використано дані власних узагальнюючих публікацій щодо видового
складу і просторового розподілу наземних молюсків степової зони [15] і рівнинних
територій західного регіону України [16], а також низку літературних джерел, що
характеризують наземну малакофауну різних частин Українського Полісся [1; 10; 28;
30 та ін.] та лісостепової зони України [2; 5-9 та ін.].
На підставі критичного аналізу власних даних, фондових матеріалів Державного
природознавчого музею НАН України [19] та літературних джерел складено окремі
видові списки для 7-х ділянок (таблиця), виділених у межах рівнинної частини
України:
1) правобережної (стосовно русла Дніпра) частини зони мішаних лісів (МЛ-п);
2) лівобережної частини цієї зони (МЛ-л);
3) зони широколистяних лісів (ШЛ);
4) правобережної частини лісостепової зони (ЛС-п);
5) лівобережної частини лісостепової зони (ЛС-л);
6) правобережної частини степової зони (С-п);
7) лівобережної частини степової зони (С-л).
Як і в попередній публікації [15], при аналізі наземної малакофауни степової зони
України не була врахована степова частина Кримського півострова, автохтонна
малакофауна якої включає деякі види, відсутні в таблиці.
Аби максимально нівелювати вплив антропохорії [20; 26] на результати
проведеного аналізу, до видових списків були включені лише ті види, автохтонність
яких хоча б для частини тої чи іншої ділянки не викликає сумнівів.
Враховуючи суперечливі погляди різних дослідників на таксономічний склад
наземних молюсків роду Helicopsis Fitzinger, 1833, розповсюджених на території
України [4; 12; 13; 18] та їх значну конхологічну мінливість, у проведеному аналізі
фіксували лише присутність представників роду на тій чи іншій ділянці (таблиця).
Для аналізу екологічної структури регіональних малакокомплексів був
використаний розподіл наземних молюсків на 9 екологічних груп, запропонований
В. Ложеком і детально описаний в роботі С. В. Александровича [27]:
1) типово лісові види, що дуже рідко оселяються в інших біотопах;