Page 74 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 36 (Львів, 2020)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

DOI: 10.36885/nzdpm.2020.36.69-80

УДК 594.38 (477)

Гураль-Сверлова Н. В.

ПРОСТОРОВА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НАЗЕМНОЇ МАЛАКОФАУНИ
НА РІВНИННИХ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНИ

Використовуючи власні дані, опрацьовані фондові матеріали Державного
природознавчого музею НАН України у м. Львові, а також численні літературні
джерела, проаналізовано таксономічний та екологічний склад автохтонної наземної
малакофауни в різних частинах рівнинної України. Якщо не враховувати представників
роду Helicopsis, систематика і видовий склад яких на території України ще вимагають
уточнення, і степової частини Кримського півострова, у межах 4-х ландшафтних зон
України на даний час можна вважати достовірно зареєстрованими загалом 109 видів
наземних молюсків, автохтонних хоча б для якоїсь частини проаналізованої території.
Максимальна видова різноманітність (103 види і 2 представники роду Helicopsis)
відмічена в зоні широколистяних лісів, далі йде прилегла до неї правобережна частина
лісостепової зони. Найменшу кількість автохтонних видів наземних молюсків відмічено
для правобережної частини степової зони.
У межах Українського Полісся та лісостепової зони України таксономічна
різноманітність наземних молюсків зменшується в напрямку із заходу на схід. При
цьому кількість зареєстрованих автохтонних видів зменшується, відповідно, в 1,5 і 1,7
рази, а родова різноманітність – в 1,3 і 1,5 рази. У степовій зоні головним центром
видової різноманітності є розташована на сході країни Донецька височина. За
таксономічним і екологічним складом наземні малакокомплекси правобережної частини
лісостепової зони є ближчими до зони широколистяних лісів, її лівобережної частини –
до лівобережного степу. Загалом просторова диференціація наземної малакофауни на
рівнинних територіях України більше пов’язана не з межами ландшафтних зон, а з
розташуванням цих територій по відношенню до русла Дніпра та з окремими
височинами, де спостерігається максимальна видова різноманітність наземних
молюсків зони широколистяних лісів і лісостепу (Подільська) та степової зони
(Донецька).
Ключові слова: наземні молюски, хорологія, Україна.

Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. активізувалися фауністичні дослідження
наземних молюсків у різних регіонах України, зокрема, на територіях, які тривалий
час залишалися майже суцільними «білими плямами» у цьому відношенні. Це
дозволило не лише суттєво уточнити таксономічний склад, але й з’ясувати загальні
особливості просторового розподілу наземних молюсків у різних ландшафтних зонах:
мішаних лісів [1]; лісостепу [3] і континентальної частини степової зони [15]. Також
нещодавно було узагальнено дані щодо наземної малакофауни рівнинних і
передгірних територій заходу України [16], цілеспрямовані дослідження якої
тривають, з деякими перервами, ще з другої половини ХІХ ст. Накопичені дані дають
можливість проаналізувати просторову диференціацію автохтонної наземної
малакофауни на рівнинних територіях України, що є важливим для розуміння
можливих шляхів її формування та моніторингу подальших антропогенних змін у
складі регіональних малакокомплексів.