Page 70 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

Оцінка впливу лінійної форми рекреації на властивості … 65

порівнянні з контролем. Однак, за результатами, отриманими на узбіччях цих стежок,
польова вологість для IV категорії зменшилась на 20% відповідно до контролю, тоді як на
узбіччі стежки ІІІ категорії вона була на стільки ж відсотків вищою.
Проведені експериментальні дослідження водоутримуючої здатності ґрунтів на
туристичному маршруті “м. Сколе-г. Парашка» показали, що на пошкоджених
рекреаційним навантаженням ділянках лісова підстилка має здатність утримувати в
собі значно більше вологи, в порівнянні з контрольним зразком з огляду на збільшення
активної поверхні за рахунок подрібнення, тоді, як ділянки стежки, що позбавлені
лісової підстилки, втрачають значно швидше вологість за рахунок прогріванням
сонцем поверхні стежки [19]
На сильно переущільнених поверхнях стежок фіксується зменшення вмісту гумусу
(табл.). Однак слід зазначити, що його вміст у верхньому шарі ґрунту суттєво залежать
від запасу лісової підстилки на стежці [14]. Так, зокрема, було встановлено, що
відсутність лісової підстилки на стежках зумовлює зменшення вмісту гумусу більше
як у два рази в порівнянні з контролем. Значне зменшення гумусу на стежках
здебільшого зумовлено ерозійними процесами, що зазвичай виникають на сильно
переущільненій поверхні, особливо в період випадання зливових дощів та у весняний
період під час танення снігу. На стежках, що вкриті лісовою підстилкою, вміст гумусу
змінювався несуттєво або навпаки, був дещо вищим порівняно з контролем.
Збільшення вмісту органічної речовини на стежці, скоріш за все, є наслідком
“проникнення” подрібнених часток пошкоджених компонентів підстилки в гумусовий
горизонт через втоптування і не є результатом біохімічних процесів.
Зі зміною водно-фізичних та агрохімічних властивостей ґрунтів простежуються
зміни біотичної активності ґрунту. За результатами проведених досліджень ґрунту в
літній період року, під смереково-буково-ялицевими деревостанами, активність
каталази (контроль) становить 3,2-4,9 см3 О2 на 1 г ґрунту за 1 хв., що згідно шкали
оцінки потенціальної ферментативної активності ґрунту в екосистемах Українських
Карпат, оцінюється як середня та висока [22]. Найвищі показники активності ферменту
каталази зафіксовані на дослідній ділянці “Старовікові ліси”, що зазнала найменшого
антропогенного впливу серед досліджуваних об’єктів (квазі-праліси). Тут активність
3
ферменту каталази становить 4,9 см О2 на 1 г ґрунту за 1 хв., тоді, як на інших
контрольних ділянках вона була майже в півтора рази меншою. На стежках активність
каталази зменшилась на 38 та 66% в порівнянні з контролем і оцінюються як середня
та низька. Найбільш помітні зміни виявлені на стежці ІІІ та IV категорій, що зумовлено
скоріш за все зростанням щільності будови ґрунту та зменшенням шпаруватості
аерації [15, 24].
Дослідженнями встановлено, що найбільші значення частки мікробної біомаси
зафіксовані для контрольних ділянок, а найнижчі – для узбіччя та еколого-
пізнавальних стежок та маршруту. Загалом низькі значення частки мікробної біомаси
свідчать про низьку інтенсивність участі мікробоценозу досліджуваних стежок у
процесах трансформації ґрунтової органіки, що може бути зумовлено кількістю
доступного легкомінералізованого субстрату (водорозчинних сполук карбону), про що
свідчать також низькі показники питомої дихальної активності. Найвищі показники
питомої дихальної активності зафіксовані на контрольних ділянках, а найменші, знову
ж таки, – на стежках, що може бути наслідком ущільнення ґрунтів та погіршення
водно-повітряного режиму для метаболічної активності ґрунтових мікроорганізмів.
Низька активність ґрунтових мікроорганізмів також зумовлює зменшення вмісту
органічного вуглецю на стежках в порівнянні як з контрольними ділянками так і з
узбіччями. Тобто, показник питомої дихальної активності є чутливим індикатором
метаболічного статусу ґрунтового мікробоценозу та адекватно відображає ступінь
порушення стійкості у ґрунтовому блоці досліджуваних рекреаційних екосистем.