Page 80 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

Просторова диференціація наземної малакофауни на рівнинних … 75

Аби максимально запобігти впливу можливих наслідків антропохорії (не лише
відносно недавньої, зафіксованої малакологічними дослідженнями, але й більш
віддаленої у часі) на аналіз просторової диференціації автохтонної наземної
малакофауни рівнинної України, зі складених видових списків (таблиця) були свідомо
виключені усі види, автохтонність яких для певного регіону або України загалом
викликає хоча б якісь сумніви. Зокрема, це стосувалося 3-х видів слизняків, схильних
до синантропізації, точні межі природних ареалів яких досі залишаються
невизначеними: Deroceras sturanyi (Simroth, 1894), D. reticulatum (O.F.Müller, 1774),
Arion fasciatus (Nilsson, 1823) [31]. Можливою частиною природного ареалу
виноградного слимака Helix pomatia при проведенні цього аналізу традиційно вважали
західну частину України [24], припускаючи, що окремі природні маргінальні популяції
цього виду могли зберегтися також на території Північно-Західного Причорномор'я
[21].
У межах як Українського Полісся, так і лісостепової зони України спостерігається
зниження рівня таксономічної різноманітністі наземних молюсків у напрямку із заходу
на схід. Кількість зареєстрованих автохтонних видів зменшується при цьому,
відповідно, у 1,5 та 1,7 рази (таблиця). У лівобережному лісостепу родова
різноманітність знижується в 1,5 рази порівняно з правобережним лісостепом, зі
складу наземних малакокомплексів зникають представники родин Aciculidae (Acicula
polita), Orculidae (Sphyradium doliolum), Chondrinidae (занесений до Червоної книги
України вид Granaria frumentum). У лівобережній частині Українського Полісся
родова різноманітність наземних молюсків зменшується в 1,3 рази, за однакової
кількості родин.
Ще помітнішим є збіднення таксономічної різноманітності на рівні окремих родин.
Зокрема, родина Clausiliidae у правобережній частині лісостепової зони представлена 8
родами і 13 видами, сучасні ареали 5-х з них (Macrogastra tumida, Alinda stabilis, Vestia
turgida, V. gulo, V. elata) пов’язані переважно з Карпатами [31]. У лівобережній частині
лісостепової зони зареєстровані лише 3 види, більш або менш широко розповсюджені на
території України: Cochlodina laminata, Laciniaria plicata, Ruthenica filograna.
Аналогічно з 9 видів і 5 родів Clausiliidae, відмічених у правобережній частині
Українського Полісся, у його лівобережній частині залишаються лише Cochlodina
orthostoma, C. laminata, Laciniaria plicata і Bulgarica cana.
Із загальної картини випадає степова зона, головним центром видової
різноманітності наземних молюсків у межах якої є Донецька височина та прилеглі до
неї території на сході України [15]. Навіть без урахування описаних зі східної частини
степової зони представників роду Helicopsis [12] кількість зареєстрованих
автохтонних видів у лівобережному степу виявилася в 1,4 рази вищою, ніж у
правобережному.
За складом автохтонних видів наземних молюсків на проаналізованій території
можна виділити 4 основні ділянки (рис. 1). При цьому наземні малакокомплекси
правобережної частини лісостепової зони демонструють більшу подібність до зони
широколистяних лісів, а лівобережного лісостепу – до лівобережного степу (рис. 1).
Загалом просторова диференціація наземної малакофауни на рівнинних територіях
України виявилася більше пов’язаною не з межами ландшафтних зон, а з їх
розташуванням по відношенню до русла Дніпра. Виняток становить лише Українське
Полісся. Раніше подібні закономірності простежувалися на рівні алозимної мінливості