Page 210 - NZDPM 33/2017
P. 210

Історія гідромеліорації Верхньодністровської алювіальної рівнини  …   209

            земель досягла 513,2 тис. га, в тому числі 390,1 тис. га гончарним дренажем. Площа
            осушувально-зволожуваних  земель  становила  36  тис.  га,  польдерних  –  15,7  тис.  га
            (рис.  2).  Було  побудовано,  реконструйовано  і  експлуатувалося  239  меліоративних
            систем,  в  тому  числі  95  міжгосподарських,  6  внутрігосподарських  і  138  систем
            гончарного дренажу в окремих господарствах. Загальна довжина дамб обвалування
            вздовж  рік  становила  725  км.  Побудовано  багато  мостів,  водопропускних  споруд,
            прокладено  близько  2  тис.  км  експлуатаційних  доріг,  розпочато  будівництво
            Стрийського  водосховища  для  регулювання  повеневого  стоку  в  басейні  р.  Стрий,
            розроблено  схему  протиповеневого  захисту  у  басейні  Верхнього  Дністра  та
            розпочато її реалізацію [13, 21].
               Станом  на  1  січня  2017  р.  з  856  тис.  га  земель  меліоративного  фонду
            Львівщини осушується тільки 60% – 513, 2 тис. га, з яких 390,1 тис. га гончарним
            дренажем.  Двобічним  регулюванням  водно-повітряного  режиму  охоплено  31,2
            тис.  га  земель,  а  польдерними  системами  –  9,8  тис.  га  (рис.  3).  Здійснюється
            моніторинг  11  еталонних  осушувальних  систем  (в  межах  Верхньодністровської
            алювіальної рівнини  – "Жижава" та "Верхнє-Бистрицька" осушувальні системи).
            Економічні  негаразди  в  країні  та  області  значною  мірою  вплинули  на  стан
            меліорованих земель [8].

























               Рис. 3. Структура осушуваних земель Львівської області станом на 01.01.2017 р.

               В  сучасних  умовах,  коли  вся  водогосподарська  мережа  передана  у  комунальну
            власність,  а  меліоровані  землі  розпайовані  між  власниками  та  користувачами,
            загострилась  також  проблема  забезпечення  на  них  сприятливого  меліоративного
            стану, тобто кінцевої мети меліорації. Це призвело до руйнування цілісної структури
            земель осушувальних систем. Землевласники не в змозі самостійно підтримувати на
            належному рівні ефективне функціонування осушуваних земель, унаслідок чого вони
            занепадають і стають непридатними для господарського використання [2, 4].
               У  зв’язку  з  ситуацією  в  країні  майже  цілковито  припинилося  нове
            водогосподарське  і  меліоративне  будівництво,  технологічна  реконструкція
            водогосподарських і гідромеліоративних систем та об’єктів. Подолання цих проблем
   205   206   207   208   209   210   211   212   213   214   215