Page 208 - NZDPM 33/2017

Історія гідромеліорації Верхньодністровської алювіальної рівнини … 207

сумлінну працю наших предків. Водночас, інтенсивне та масове впровадження
інженерних гідромеліоративних технологій супроводжувалось вирубуванням лісів,
призводило до висихання джерел, обміління річок [21]. С. Рудницький звертає увагу
на те, що в Україні було мало озер, але "зате багато ставків, штучних збірників
води, спертих насипаними рукою чоловіка греблями" [17].
Перша світова війна перервала запланований подальший розвиток регулювання
рік і меліорації земель. Під час війни гідротехнічні споруди нерідко
використовувалися для воєнних цілей. Захисні дамби вздовж річок становили
укріплені рубежі фронтів, були зриті окопами, частково знищені. Використання
австрійською адміністрацією полонених російських солдат для проведення
відновлювальних робіт на системах позитивних наслідків не давало. Таким чином, в
результаті тривалого воєнного лихоліття, меліоративні системи прийшли в частковий
занепад [8].
У міжвоєнний період (1919-39 рр.) Львівська обл. (воєводство) входила до складу
Польської держави, однак продовжувала діяти австрійська програма виконання
меліоративних робіт, складена ще у 1894 р. Проте обсяги робіт з осушення і
регулювання рік були незначними. Щорічно осушувалося не більше 2,1 тис. га
відкритою мережею і 0,5 тис. га гончарним дренажем. Для виконання великих за
обсягами робіт організовувалися добровільні та примусові водні і меліоративні
спілки. У 1928 р. в результаті господарських реформ припинило свою діяльність
Крайове бюро меліорації, а ще раніше (1922 р.) у м. Львові було засноване
Малопольське меліоративно-технічне товариство з обмеженою відповідальністю, яке
функціонувало до 1939 р. [21].
Напередодні Другої світової війни площа осушених земель у Львівській обл.
сягала 220 тис. га земель (рис. 2). Осушення проводилося переважно в заплавах рік за
допомогою відкритої мережі каналів. Воно розраховувалося на прискорення відводу
повеневих вод і використання земель для покращення сінокосів. У 1939 р. Львівська
обл. увійшла до складу УРСР. Було започатковано роботи з інвентаризації
меліорованих земель і гідротехнічних споруд, складання їх кадастру та узагальнення
накопиченого досвіду меліоративного освоєння заболочених і перезволожених
земель. За час німецької окупації меліоративних робіт на території області не
проводилося, а існуюча осушувальна мережа експлуатувалася згідно передвоєнних
інструкцій. Багато систем і гідротехнічних споруд за роки війни було знищено. У
післявоєнні роки в області проводилися роботи по відновленню осушувальних
систем. Практикувалося та заохочувалося владою також осушення боліт і
перезволожених земель методом "народної будови" без проектної документації, що,
безумовно, не дало позитивних результатів. Для забезпечення надійної експлуатації
існуючих, відновлених і побудованих меліоративних систем та контролю за
раціональним використанням водних ресурсів у 1954 р. було утворено Обласне
управління водного господарства (облводгосп) [8].
У 60-роках ХХ ст. інженери розпочали будівництво великих меліоративних
систем з відкритою мережею каналів у басейні р. Дністер. На цей час в країні була
розроблена методика інженерного розрахунку гідрологічної дії осушувальної мережі
каналів. Та особливо швидкими темпами меліоративні роботи і водогосподарське
будівництво стали проводитися із застосуванням новітніх інженерних методів та
сучасної техніки. Все більше зростала роль індустріальних методів будівництва в
поєднанні з механізацією важких і трудомістких робіт [13].