Page 178 - NZDPM 33/2017

Вивчення сукцесій грунтової мезофауни як спосіб мониторингу антропогенної … 177

Сучасні екологічні та зоологічні дослідження переконливо доводять, що вплив
антропогенних факторів, а саме фрагментації середовища, суттєво відбивається на
розвитку екосистем, їх структурно-функціональній організації та значенні їх
корисних функцій щодо самовідновлення та формування природного середовища.
З точки зору охорони природи і збереження біотичного різноманіття
розмежування комплексу природних і антропогенних чинників фрагментації є цілком
виправданим, хоча й часто проблемним. Трансформації, зумовлені природними
факторами, здебільшого є довготривалими і спрямовані на досягнення рівноваги у
системі, а зміни під впливом антропогенних факторів – відображають, насамперед,
ступінь її деградації. При цьому антропогенна фрагментація часто має критичний
вплив на популяцію у короткій перспективі, оскільки нерідко призводить до швидких
змін структури угруповання загалом [20, 1].
Фрагментація не лише зменшує кількість видів, але й ізолює населення виду в
субпопуляції, що може мати критичні наслідки та призвести до вимирання виду в
цілому. Ще частіше фрагментація призводить до зміни міжвидових взаємовідносин.
Більшість досліджень впливу антропогенної фрагментації стосується хребетних
тварин. Незважаючи на тривале вивчення питань фрагментації оселищ, досі відсутні
дані щодо її впливу на угруповання безхребетних тварин.
Зручним об’єктом для дослідження екологічних сукцесій під впливом
антропогенної фрагментації є ґрунтові безхребетні, що рясно населяють підстилку та
верхній шар ґрунту. Відносна простота виявлення, можливість точного кількісного
обліку, багате видове різноманіття, участь в процесах мінералізації і гуміфікації,
тісний їх зв’язок з умовами навколишнього середовища дозволяють прослідкувати в
їх динаміці як загальні закономірності сукцесій, так і поодинокі особливості
різноманітних варіантів.
Також моніторинг сукцесій важливий при вивченні інвазійних видів. Вивчення
сукцесій дозволяє оцінити вплив чужорідних видів на структурно-функціональну
організацію та динаміку екосистем, спрогнозувати ймовірність формування нових
угруповань і екосистем чужорідними видами-трансформерами.
Вагоме теоретичне й практичне значення має оцінка здатності сприйняття інвазій
на різних стадіях сукцесій. Стадії сукцесії (угруповання, відповідного сукцесійного
рангу), сприйнятливі до інвазій, являють собою "інвазивне вікно" ("invasion
window"), через яке чужорідні види потрапляють в даний регіон. Дослідження
сукцесій дозволяє з’ясувати порогові умови вторгнення чужорідних видів, у тому
числі в просторовому аспекті (на основі структури рослинного покриву, що
представляє мозаїку угруповань різного сукцесійного статусу). З іншого боку,
впровадження чужорідних видів може служити своєрідним експериментом при
вивченні механізмів сукцесій [7].
Знання про сукцесійні процеси є важливими для планів з рекультивації
порушених екосистем. Рекультивація, по суті, є маніпулюванням сукцесією з метою
отримання потрібного результату. Відновлювальні роботи в різних випадках
включають ініціювання сукцесії, її прискорення або уповільнення, ту чи іншу
послідовність сукцесії. З іншої сторони практика рекультивації дозволяє коригувати
сукцесійні моделі, тестувати теорію сукцесії.