Page 179 - NZDPM 33/2017

178 Яворницька О.В., Чернобай Ю.М.

Теорія сукцесії має забезпечити вибір найбільш ефективних методів, місця і часу
рекультивації. За великим рахунком, відновлювальна сукцесія і рекультивація –
процеси, спрямовані на формування більш-менш стійкої екосистеми. Дістав
поширення сукцесійний метод рекультивації, заснований на здатності рослинності до
самовідновлення, а разом з цим і тваринного компоненту екосистеми [13]. Показники
початкових стадій сукцесій можуть використовуватися для визначення шляхів
рекультивації техногенних екотопів [6].
Дослідження явища сукцесії показує, як змінюється видове різноманіття в часі, на
яких стадіях спостерігається максимальна різноманітність, до яких стадій приурочені
рідкісні і зникаючі види і т.д. Видове різноманіття в межах будь-якої території
залежить від сукцесійного різноманіття, тобто різноманітності угруповань різного
сукцесійного рангу. Якщо вся територія зайнята угрупованнями одного сукцесійного
рангу, то видове різноманіття, як правило, істотно зменшується.
Охорона будь-якого виду, який вимирає має враховувати сукцесійній статус
угруповання (екосистеми), в якій цей вид існує. Зміна статусу в ході сукцесії
позбавляє зникаючий вид його екотопу, наприклад, зміна луки на ліс.
Для збереження і відновлення біорізноманіття необхідно знати: тривалість
первинної та вторинної сукцесій, стадійність сукцесій, роль зовнішніх і внутрішніх
факторів динаміки, послідовну зміну видового й екологічного складу в ході сукцесії,
продуктивність угруповань, які мають різний сукцесійній статус (стадії з
максимальною продуктивністю і біомасою), середовищетвірну роль біоти [7].

Висновки

Підсумовуючи огляд, слід зазначити, що дослідження сукцесій безхребетних
тварин дає корисну інформацію, яка може використовуватись при вирішенні
екологічних проблем, оцінці екологічного стану ландшафтів, розробці
геоекологічних прогнозів. Таким чином, дослідження порівняння темпів формування
ґрунтової біоти при первинних сукцесіях і демутаціях дає змогу виявити типові
комплекси ґрунтових безхребетних мезофауни, характерних для окремих стадій
первинних і вторинних сукцесій.

1. Білонога В.М. Вплив фрагментації на структурно-функціональну організацію популяцій
рослин // Наук. зап. Держ. природозн. музею. – Львів, 2015. – Вип. 31. – С. 73-80.
2. Голубець М.А., Марискевич О.Г., Крок Б.О., Козловський М.П., Башта А.-Т.В., Гнатів
П.С., Гринчак М.М., Шпаківська І.М., Яворницький В.І. Екологічний потенціал наземних
екосистем. – Львів: Поллі, 2003. – 180 с.
3. Гусев А.П. Сукцессионная система как основа фитоиндикации динамики ландшафтов (на
примере Полесской ландшафтной провинции) // Природные ресурсы, 2008. – № 2. –
С. 51-62.
4. Гусев А.П. Оценка риска нарушения экологического равновесия по фитоиндикационным
критериям // Природопользование: сб. науч. тр. Вып. 15 / НАН Беларуси; Ин-т
природопользования НАН Беларуси; редкол: А.К. Карабанов (гл. ред.) [и др.]. – Минск:
Ин-т природопользования НАН Беларуси, 2009. – С. 128-133.