Page 41 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

40 Сідак С. Ю., Капрусь І.Я.

екологічних взаємозв’язків та забезпечує сталість функціонування лісових екосистем
(Kraus et al., 2016).
Колемболи відіграють одну з важливих функцій у ґрунтових екосистемах,
сприяючи розкладу органічної речовини та покращенню структури ґрунту. Через
регуляцію мікробних угруповань вони також є важливими зооіндикаторами
екологічного стану ґрунтів і різних субстратів із відмерлої органічної речовини,
оскільки чутливі до змін вологості, кислотності, забруднення та інших чинників
середовища (Hopkin, 1997). В літературі можна знайти багато інформації про
особливості структури населення колембол у ґрунті та підстилці гірських лісів
Українських Карпат (Kaprus, 1999; Капрусь, 2010; Капрусь, 2013 та ін.). Фауна та
екологія Collmbola деревних мікрооселищ практично не досліджені. В літературі
можна знайти лише поодинокі праці, які присвячені цій проблематиці (Kaprus,
Sterzynska, 2005, Weber, Zotz, 2024; Gwiazdowicz et al., 2022). Метою роботи було
описати фауну та особливості екологічної структури населення колембол у
мікрооселищах старовікових лісів Українських Карпат різного типу, а також оцінити
представленість раритетного компоненту цієї колембофауни.

Матеріали і методи досліджень

Польові дослідження колембол проведено у 2024 році на двох острівних ділянках
старовікових лісів (схили хребта Бучок Боринського лісового господарства (25 травня)
та Ганьковицьке лісництво (01 червня) стандартними методами ґрунтово-зоологічних
досліджень, які були адаптовані до умов відбирання субстрату в деревних
мікрооселищах (Dunger, Fiedler, 1997). Пралісові пам’ятки природи місцевого
значення «Праліси і квазіпраліси Ганьковицького лісництва» ДП «Свалявський
лісгосп» розташовані в Мукачівському районі Закарпатської області на захід від села
Ганьковиця та на схід від Полонини Боржава. Площа 281,0 га вкрита цінними
квазіпралісами та пралісами, які є осередками збереження природного біорізноманіття
Закарпаття (Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА, 2021). У
Національному природному парку «Бойківщина» збереглися старовікові ліси,
представлені чистими буковими та мішаними ялицево-смереково-буковими
деревостанами поширені на схилах хребта Бучок у Львівській області (Марксевич,
Земан, 2021).
Деревні мікрооселища підбиралися за принципами: а) присутності в них
субстрату органічного походження або б) за наявності контакту з ґрунтом. Проби
субстрату відбиралися об’ємом 1 дм3. За допомогою каталогу мікрооселищ (Kraus et
al., 2016) та за вищезгаданим принципом було підібрано 6 типів деревних
мікрооселищ. Зокрема: порожнина в кореневих лапах; тріщина в стовбурі; отвір в
стовбурі, який не контактує з ґрунтом; дендротельма; мікроґрунт на стовбурі дерева, а
також злам стовбура (табл. 1). На схилах г. Бучок було виявлено 15 мікрооселищ, а на
територій Ганьковицького лісництва - 18. Польові та лабораторні дослідження
здійснювали з використанням класичних методів аналізу ґрунтових мікроартропод
(Dunger, Fiedler, 1997). У лабораторних умовах колемболи екстрагували з субстрату за
допомогою апаратів Тульгрена та фіксували в 80% етанолі. На наступному етапі
матеріал переносили у рідину Фора на предметних скельцях для виготовлення
мікропрепаратів. Видову ідентифікацію колембол здійснювали за допомогою
світлового мікроскопа (Olympus BX51) Центру колективного користування науковими
приладами «Педобіологія» Державного природознавчого музею НАН України,
використовуючи сучасні визначники та прийняту таксономічну систему класу
Collembola (Bellinger et al., 1996–2024).