Page 40 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 41 (Львів, 2025)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 41 (Lviv, 2025)

DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2025.41.39-50

УДК 595.71+591.5

1
Сідак С.Ю ., Капрусь І.Я. 1, 2

НАСЕЛЕННЯ КОЛЕМБОЛ ДЕРЕВНИХ МІКРООСЕЛИЩ СТАРОВІКОВИХ
ЛІСІВ СХІДНИХ КАРПАТ

Вперше проведено аналіз таксономічної та екологічної структури колембол в різних типах
деревних мікрооселищ, в пралісовій пам’ятці природи місцевого значення «Праліси і
квазіпраліси Ганьковицького лісництва» ДП «Свалявський лісгосп» та схилів хребта Бучок
національного природного парку «Бойківщина». В досліджуваних ділянках було виявлено 80
видів колембол з 44 родів і 14 родин. Щільність населення колембол у різних типах мікрооселищ
3
варіює від 11 до 183 ос./дм . До складу масових видів (еудомінантів, домінантів, субдомінантів)
входить 20 таксонів. В досліджених деревних мікрооселищах формується спеціалізований
дендрофільний таксоцен колембол. Він характеризується переважанням лісових видів, а
також високою часткою кортицикольних форм (разом вони складають 88,04%), що дозволяє
розглядати його як екологічно стійкий видовий комплекс, адаптований до тривалого існування
в надземному ярусі гірсько-лісових екосистем. Проведений аналіз виявив, що 32,5% видів
Collembola належать до рідкісних та унікальних, що в три рази перевищує їхню
представленість у ґрунтово-підстилковому ярусі гірсько-лісових екосистем Карпат. Це
свідчить про важливість збереження старовікових лісів, як ключових осередків різноманіття
раритетних колембол і, ймовірно, інших членистоногих тварин.
Ключові слова: біорізноманіття, старовікові ліси, деревні мікрооселища, колемболи,
екологічна структура, фауна, біоіндикація, охорона тварин.

Праліси та старовікові ліси (квазіпраліси) є референтними екосистемами, що
демонструють природні процеси розвитку лісових біоценозів. Вони мають
надзвичайно важливе наукове, екологічне, економічне та природоохоронне значення.
Як невід’ємна складова природної та культурної спадщини України, ці ліси
потребують збереження для майбутніх поколінь. Праліси виконують критично
важливі екосистемні функції, зокрема регуляцію мікро- та макроклімату,
водоочищення та водозбереження, акумуляцію вуглецю, а також підтримання
унікального біорізноманіття. На відміну від господарських лісів, праліси формують
унікальні природні механізми, які неможливо відтворити після їх знищення.
Незважаючи на їхню виняткову екологічну цінність, площа пралісів в Україні є
критично малою, що вимагає невідкладних заходів для їхнього збереження та захисту
(Волосянчук та ін., 2017, Стойко, 2006). Одною з ділянок, де збереглися праліси та
квазіпраліси на Закарпатті, є Ганьковицьке лісництво, що є частино ДП «Свалявський
лісгосп». А у Львівській області старовікові ліси простягаються схилами хребта Бучок,
що входить до складу національного природного парку «Бойківщина».
Пралісові екосистеми характеризуються значною кількістю мертвої деревини та
наявністю вікових дерев із розвиненими оселищами на стовбурах – деревними
мікросередовищами, що відіграють важливу роль у підтриманні біорізноманіття. Ці
екологічні особливості є характерними для природних лісів на пізніх (клімаксових)
стадіях сукцесійного розвитку. Деревні мікрооселища є критично важливими
осередками життя для значної частини лісового зоорізноманіття, особливо для
ксилобіонтних організмів – видів, існування яких безпосередньо залежить від мертвої
деревини або стовбурів дерев. Їхня присутність сприяє підтриманню складних