Page 134 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

Деякі особливості перельотів птахів на півночі Українських Карпат … 133

Луні також здебільшого перелітали на висоті до 500 м над поверхнею полонини
(82,1% ос.), зокрема, 19,6% ос. на висоті 50–100 м і по 28,6% ос. на висоті до 5 м та 10–
50 м, з яких найнижче переміщувався Circus pуgargus – 89,5% ос. на висоті до 50 м, дещо
вище C. cyaneus – 83,3% ос. на висоті до 100 м і найвище C. aeruginosus – 84,6% ос. на
висоті 10–500 м (рис. 11). Це може свідчити про те, що переважна більшість особин
лунів 20.08–25.10.2023 р. очевидно полювала на Полонині Руні або здійснювала
перельоти до місць годівлі під час післягніздових кочівель або тимчасових міграційних
зупинок. З огляду на те, що жоден лунь не переміщувався на висоті 500–1000 м над
поверхнею полонини, найвірогідніше активно мігруючими були лише ті особини, що
летіли вище 1000 м – 5,3% ос. Circus pуgargus і 7,7% ос. C. aeruginosus.
Інші Соколоподібні теж перелітали полонину на незначних висотах в діапазоні 10–
500 м над її поверхнею, за виключенням 1 ос. Milvus migrans, що перетинав полонину
на висоті 900 м, але вони були доволі нечисленними (обліковано по 1–5 ос.), щоб
виявити бодай-якісь закономірності у висотах їх переміщень (табл. 3).

Таблиця 3

Висоти перельотів нечисленних Соколоподібних на Полонині Руні 20.08–25.10.2023 р.

Висоти перельотів над поверхнею полонини, м
Види
<5 м 5–10 10–50 50–100 100–500 500–1000 >1000 Всього
Pernis apivorus – – – 2 3 – – 5
Milvus migrans – – – – – 1 – 1
Aquila pomarina – – – 1 – – – 1
Haliaeetus albicilla – – – – 1 – – 1
Falco cherrug – – 1 – – – – 1
Falco peregrinus – – 1 – 2 – – 3
Falco columbarius – – 1 – – – – 1
Falco vespertinus – – – 1 – – – 1
Разом 0 0 3 4 6 1 0 14

Гірські долини і схили Карпат є місцем гніздування та післягніздових кочівель для
багатьох птахів, принаймні, для лісових Соколоподобних і Горобцеподібних, а також
певною перешкодою для цих та інших неосілих видів на шляху їх вертикальних
кочівель до прилеглих рівнин та міграцій на зимівлі. Крім того, деякі птахи, що восени
відкочовують та мігрують з боку Передкарпаття на південь, південний захід і захід,
теж таки мають долати Українські Карпати. Тому, наприкінці літа – восени деякі
птахи, що на певних висотах летять з Верхньодністровської улоговини (рівнини у
Передкарпатті вздовж Дністра від пониззя річки Стривігор до гирла Свічі з пересічною
висотою 230–290 м) або через неї в сторону Закарпатської низовини (з середніми
висотами 100–120 м), мають пересікати зазначену частину Карпат з висотами 1000–
2000 м. Отже, птахи, що відкочовують з місць гніздування в Карпатах до Закарпатської
низовини для подолання гірського масиву Полонина Руна, спочатку мають поступово
підвищуватися над північними, північно-східними та східними його схилами долати