Page 131 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

130 Андрющенко Ю.О., Федун О.М., Семироз А.В., Осьмачко О.М.

особин перелітала на північний схід (26,7%) і північ (20,0%), а інші – в інших
напрямках, окрім північного заходу (рис. 9). У Falco tinnunculus більше чверті особин
прямувала на північ (13,8%), північний схід і північний захід (по 6,9%), а у Falco
subbuteo, хоча й менше ніж у попереднього виду, але теж-таки доволі багато особин
прямувало на північний схід (16,7%). А деякі птахи, здебільшого в серпні–вересні,
взагалі не перетинали простір над полониною, а локально полювали на одному місті,
зокрема, 13,8% Falco tinnunculus та 2,4% Buteo buteo. Інші цільові види перетинали
Полонину Руну лише один-два рази: Milvus migrans – 1 ос. на південний захід
6.09.2023 р.; Aquila pomarina – 1 ос. на північ 22.08.2023 р.; Haliaeetus albicilla – 1 ос.
на північний захід 8.10.2023; Falco cherrug – 1 ос. на захід 7.09.2023 р.; Falco peregrinus
– 2 ос. на північний захід 18.09.2023 р. і 1 ос. на південний захід 18.10.2023 р.; Falco
columbarius – 1 ос. на південний захід 18.10.2023 р.; Falco vespertinus – 1 ос. на захід
8.09.2023 р.; Gallinago media – 1 ос. на південь 16.09.2023 р. по 1 ос. З п’яти особин
Pernis apivorus на захід прямували три – 2 ос. 7.09.2023 р. і 1 ос. 8.09.2023 р., а дві
особини на південь – 1 ос. 9.09.2023 р. і 1 ос. 6.10.2023 р. Крім того, 2 ос. Eudromias
morinellus прилетіли на полонину з північного сходу 7.09.2023 р. і наступний день
трималися на ній. Отже, за напрямками перельотів більшість зазначених переміщень у
Соколоподібних були кормовими, особливо наприкінці серпня – початку вересня, на
які пізніше наклалися їх міграції та/або кочівлі, тоді як коловодні Phalacrocorax carbo,
Anser anser, Grus grus і Gallinago media перетинали Полонину Руну транзитно, а
Eudromias morinellus зупинявся на ній на нетривалий час.

Висоти перельотів
Загалом, 75,2% ос. цільових птахів перелітали Полонину Руну на висоті до 500 м
над її поверхнею, зокрема, 62,6% ос. – на висоті 100–500 м і ще 24,6% ос. – на висоті
500–1000 м. Але без урахування Grus grus, який становив майже три чверті
чисельності усіх зазначених видів (74,8%), розподіл переміщень птахів за висотами
виглядав дещо інакше: понад 98,0% ос. цільових птахів летіло нижче 500 м, зокрема,
25,8% – на 10–50 м, 17,7% – на 50–100 м і 48,0% – на 100–500 м (рис. 10). А от
безпосередньо Grus grus перелітав у діапазоні висот 300–1000 м над поверхнею
полонини: 24,1% ос. (6 зграй) – на 300–500 м, 73,6% ос. (16 зграй) – на 500–1000 м та
2,3% ос. (1 зграя) – на 1000 м. Інші цільові лімнофіли долали Полонину Руну також на
малих висотах: Phalacrocorax carbo спостерігали лише тричі – 1 ос. на висоті 100 м,
20 ос. – на 180 м і 13 ос. – на 300 м; Anser anser – 25 ос. на висоті 200 м і 58 ос. – на
300 м; Eudromias morinellus – 2 ос. на висоті 50 м; Gallinago media – 1 ос. на висоті 1 м.