Page 9 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

8 Климишин О.С, Савицька А.Г.

стали недоступними для досліджень. Оцифровано колекцію листяних мохів
К.О. Уличної, яку складають збори із території Чернівецької області (1952-1953 рр.).
Більшість природничих колекцій, які зберігаються у музеях є численними і
представлені великою кількістю зразків. Оцифрування бріологічних колекцій усього
гербарію ДПМ є дуже часозатратним та потребує значних ресурсів та компетенції
різних спеціалістів. Дослідження в царині оцифрування природничих колекцій
свідчать про необхідність пошуку шляхів та методів оптимізації для їх пришвидшення
та уніфікації (Tulig et al., 2012). В сучасних наукових публікаціях приділяється значна
увага пошуку різних технічних підходів до оцифрування. До прикладу,
автоматизовані, конвеєрні підходи забезпечують більшу продуктивність та швидкість
оцифрування порівняно з неавтоматизованими (Sweeney et al., 2018), проте, на жаль,
далеко не у всіх наукових установах України, внаслідок цілої низки причин, такі
новітні технологічні ресурси є доступними. Тому протоколи оцифрування, що
дозволяють ознайомитися з уже випробуваними методами та технічними засобами,
важливі для роботи з колекціями та можуть допомогти налагодити цю роботу в різних
наукових установах.
Оцифрування бріологічних колекцій полягає у фіксації усієї інформації з етикетки
зразка та виготовлення цифрового зображення зразка та етикетки з подальшою
обробкою та контролем якості. Надалі ця інформація не лише зберігається у
цифровому варіанті на електронних носіях або/та віртуальних сховищах, а і
оприлюднюється у відповідних базах даних та інформаційних системах з
біорізноманіття. Вищеописані колекції публікуються в центрі даних «Біорізноманіття
України», що розроблений на базі ДПМ НАН України та в GBIF.
Створення доступних протоколів оцифрування з описом усіх етапів вбачається
важливим, адже різні фондові колекції мають свої відмінності і можуть потребувати
різних методичних підходів. До прикладу, мохоподібні у фонді ДПМ зберігаються у
нестандартизованих за розміром паперових конвертах, етикетки можуть бути
машинописними і рукописними. Процес створення зображень бріологічних зразків
може різнитися від зразків судинних рослин, адже в залежності від об’єму зразка
потрібен монтаж рослин чи їх частин та можливі зміни налаштувань фотосистеми.
Часом створюється додаткова фотографія етикетки зразка. На фотографіях чи сканах
зразка неможливо зафіксувати усі видоспецифічні ознаки (за винятком
мікроскопічних зображень, що можуть створюватися при оцифруванні гербарних
зразків), проте цифрові зображення в цілому засвідчують фізичну наявність рослини в
зборах, а також дають уявлення про стан та обсяги матеріалу, що є важливим для
подальшої наукової роботи (Савицька, 2024). Оцифрування бріологічних зразків
доступними технічними засобами, що проводяться в умовах гербарію ДПМ, викладено
в протоколах оцифрування, що розроблялися під час проєкту (Новіков та ін., 2023).

Висновки

Таким чином, встановлено стан використання наукового потенціалу бріологічної
колекції фонду несудинних рослин гербарію LWS Державного природознавчого музею
НАН України як джерельної бази практичних наукових досліджень та залучення
унікальних зборів мохоподібних у впровадження спеціальних музейних освітніх
програм, можливості її тривалого зберігання та поповнення з метою підвищення
таксономічної та географічної репрезентативності. Проаналізовано досвід
застосування оцифрування колекційних гербарних бріологічних матеріалів, що стало