Page 8 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

Стан і перспективи використання наукового потенціалу … 7

цінні ваучерні зразки нового для бріофлори України виду Syntrichia laevipila зібрані та
передані до основного фонду М.Є. Рагуліною (Рагуліна, Ісіков, 2012).
Та хоч основні вимоги до комплектування, зберігання, обліку і наукового
опрацювання гербарію сформувалися дуже давно, в останні роки актуальним стало
використання новітніх комп’ютерних технологій для дослідження того величезного
об’єму інформації, який містять в собі гербарні зразки.
Збільшення кількості користувачів гербаріїв пришвидшує зношування колекцій.
Вихід із цього становища може бути тільки один: більш суворе впорядкування
користування гербарієм, ретельніше дотримання встановлених правил і застережень,
оцифрування гербарних колекцій. При цьому складання каталогів чи створення
електронних баз даних окремих колекцій полегшує роботу з гербарними матеріалами, а
доступ до них стає простішим, зникає небезпека пошкодження зразків унаслідок
багаторазового опрацювання, а інколи й вандалізм (Chalmers et al., 1999; Pennock,
2017; Graham, 2018), оскільки потреба використовувати їх безпосередньо виникає
рідше. При цьому облік і аналіз наукової інформації виходять на інший, якісно новий
рівень активного застосування гербарних даних (Климишин, 2011). Виходячи з цього
стає зрозумілим, що оцифрування і формування електронних баз даних фондової
наукової інформації повинно стати одним з основних пріоритетів діяльності гербаріїв.
Під оцифруванням розуміють як отримання даних про зразок, так і безпосередньо
отримання цифрового(их) зображення(нь) гербарного зразка загалом (Новіков, 2024).
Розміщення зображень зразків разом з метаданими про них не замінює самих зразків,
однак значно спрощує їхнє опрацювання, сприяє активнішому їх залученню у масштабні
дослідження та стимулює розвиток віртуальних колекцій загалом (Gries et al., 2014;
Davis, 2023). Оцифрування біологічних колекцій певною мірою є шляхом до їхнього
довготривалого збереження та забезпечує широкий доступ до них із залученням
мінімальних ресурсів (Novikov, 2019). Це є унікальним способом збереження шляхом
оцифрування природничих колекцій національної спадщини, які зазнали ушкодження
внаслідок бойових дій та потенційно знаходяться під загрозою знищення.
За останні два десятиліття з розвитком цифрових технологій відбувся значний
поштовх до оцифрування гербарних колекцій у багатьох країнах, щоб зробити їх
доступнішими для широких кіл громадськості та наукової спільноти через доступ до
інтернету (Сичак, 2024). В ДПМ роботи з оцифрування гербарних матеріалів
розпочалися ще у 2012-2013 рр. у рамках гранту від Andrew W. Mellon Foundation
(Новіков та ін., 2024). У 2021-2022 рр., в рамках гранту IAPT Small Herbaria Grant, було
мобілізовано і опубліковано на GBIF дані щодо 1939 зразків ендемічних рослин, що
зберігаються у фондах LWS (Novikov, Sup-Novikova, 2023). На сьогодні в музеї
виконується проєкт «Оцифрування природничих колекцій, що зазнали ушкодження
внаслідок бойових дій і супутніх факторів: розробка протоколів і впровадження на базі
Державного природознавчого музею НАН України», що фінансується Національним
фондом досліджень України в рамках грантової програми «Наука для відбудови
України у воєнний та повоєнний періоди», передбачає розробку протоколів і
відпрацювання технологій оцифрування уразливих природничих музейних колекцій і
реалізовується у 2023–2024 рр. (Новіков та ін., 2023).
Процес діджиталізації є поступовим, і в умовах воєнного часу та прямої загрози
пошкоджень або знищення він потребує визначення пріоритетності. В рамках проєкту
були оцифровані зразки із Криму 20-21 ст., ці території, внаслідок воєнного стану,