Page 36 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

Віртуальна колекція метеликів Івана Верхратського 35

У 1890 р. Іван Григорович переїхав вчителювати у гімназію м. Ряшів (нині –
Жешув, Польща), де також продовжував вивчати лускокрилих (Werchratski, 1893).
Після річного перебування у Ряшеві, у 1891 р. І. Верхратський перейшов на
викладацьку роботу до Академічної гімназії у Львові, в якій працював аж до виходу на
пенсію у 1908 р. (Бокотей та ін., 2014).
У 1901 р. музейна комісія Наукового товариства імені Т. Шевченка (далі – НТШ)
звернулася до української громадськості із закликом про зборі експонатів для свого
музею (Бурдуланюк, 2009). У відповідь на це прохання, а також як подяку за обрання
почесним членом товариства, доктор І. Верхратський подарував свою ентомологічну
колекцію музею НТШ у Львові. Зібрання передавалось двічі: у 1905 р. вчений
подарував свою велику колекцію метеликів, що тоді налічувала близько 10 000
екземплярів, а пізніше, вже перед своєю смертю, у 1918-1919 р. (за іншими
відомостями – у 1915 р.) – збори твердокрилих (Coleoptera) та інших комах
(Бурдуланюк, 2009). Обсяг другої частини переданої колекції невідомий.
Передану колекцію лускокрилих у 1905 р. було укладено в 52 коробки. Спочатку її
утримували без спеціалізованого догляду, належної консервації та збереження від
шкідників. Близько 1912 р. збіркою зацікавився дійсний член НТШ, біолог А. Штекль,
який за допомогою С. Полянського взялись за її упорядкування. Колекцію перенесли
у 80 дерев’яних засклених коробок (обсяг колекції станом на 1929 р.), а метеликів було
систематизовано за тодішньою класифікацією. На жаль, більша частина екземплярів
цієї колекції взагалі не мала географічних етикеток.
Згадана друга частина колекції І. Верхратського, подарована Музеєві НТШ у
Львові, становила збірку жуків та інших рядів комах. Вона була у значно гіршому стані
у зв’язку з браком належного догляду (зокрема в роки Першої світової війни), у
результаті чого більшу частину зборів знищили комахи-шкідники. (Ковалів,
Яницький, 2015). Загалом, станом на 1920 р. в музеї нараховувалося 15047 експонатів
(Бурдуланюк, 2009). Таким чином, ентомологічна колекція Івана Верхратського
склала основну частину природничого відділу Музею НТШ.
Після Першої світової війни значно активізувалася робота природничого відділу
Музею НТШ. На початку 20-х років XX ст. значну допомогу музею надавала
фізіографічна комісія НТШ. За лабораторіями природничого відділу музею були
закріплені відповідні учені – члени: І. Раковський – зоології, О. Тисовський – ботаніки,
В. Занько – ентомології, М. Мельник – мінералогії та геології, Ю. Полянський –
географії. У подальший час фонди тільки збільшувалися, що дало змогу утворити
окремий Природничий музей при НТШ. У 1938 р. у Природничому музеї вже
нараховувалося 18890 експонатів (Бурдуланюк, 2009).
Утім, 14 січня 1940 р., за наказом радянської влади, НТШ саморозпустилося
(Кучер, 1992). У тому ж році колекцію було передано у фонди Науково-
природознавчого музею Академії наук УРСР (нині – Державний природознавчий
музей НАН України). Загалом колекція налічує 5278 одиниць (метелики), зібраних
наприкінці XIX – на початку XX ст. (Ковалів, Яницький, 2015). Варто зазначити, що
колекція Івана Верхратського, станом на сьогодні, містить чимало екземплярів,
зібраних іншими збирачами вже після смерті І. Верхратського, які вочевидь потрапили
туди в процесі упорядкування колекції, скоріш за все, у Музеї НТШ.