Page 35 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

34 Гуштан К.В., Різун В.Б., Гуштан Г.Г., Середюк Г.В., Геряк Ю.М.

природничих колекцій, то воно було започатковано лише декілька років тому завдяки
стрімкому розвитку цифрових технологій. Зокрема, у Лондонському природничому
музеї (Natural History Museum, London) програма з оцифрування понад 80-ти мільйонних
колекцій була ініційована у 2014 р. (https://cutt.ly/urKcOE6, Digital collections
programme…, 2014). В першу чергу оцифруванню підлягають найбільш цінні – типові,
рідкісні й авторські зразки. Відповідно, оцифрування колекцій в ентомологічному фонді
Державного природознавчого музею НАН України ми розпочали саме за цим
принципом (Новіков та ін., 2023; Novikov et al., 2024).
Однією з перших для оцифрування було обрано колекцію метеликів Івана
Верхратського, яка є частиною національного надбання України, яскраво демонструє
аспекти розвитку української науки та культури кінця ХІХ – початку XX ст. (Гуштан
та ін., 2023; Гуштан та Гуштан, 2023).
Збір ентомологічної колекції І. Верхратський розпочав ще підлітком, у1857 р., коли
вступив до Львівської руської гімназії, під впливом вчителя Северина Плахетка. Свої
перші дослідження, майбутній учений проводив на території сучасних Львівської,
Івано-Франківської та Тернопільської областей, зокрема в околицях Львова
(Білогорща, Винники, Голоско, Зубра, Кривчиці, Лисиничі, Скнилів, г. Високий Замок,
г. Лиса (Піскова) та ін.), с. Матіївці, м. Бережани, м. Заліщики, с. Більче Золоте,
Зарубинці та Пізнанка. Результати цих досліджень викладені у першій
лепідоптерофауністичній праці молодого вченого – «Внесок у вітчизняну фауну
метеликів», опублікованій у 1869 р.(Werchratski, 1869). У наступній публікації
«Додаток до фауни метеликів» І. Верхратський наводить результати своїх досліджень
лускокрилих в околицях Дрогобича, де він працював учителем, та Східниці, а також
раніше неопубліковані дані з околиць Львова та смт Івано-Франкове, Бережан
Чорткова (Werchratski, 1870).
Крім фауністичних праць, І. Верхратський опублікував брошуру про лускокрилих
– шкідників (Верхратский, 1890), а також свої спостереження за аутекологічними
особливостями деяких видів, зокрема виходом метеликів із лялечок (Верхратский,
1897), появою в лабораторних умовах другого покоління в Arctia caja (Linnaeus, 1758)
та деяких інших видів (Верхратский, 1907), а також описав цікавий спосіб збору
ранньовесняних видів метеликів на квітах верби козячої (Верхратский, 1898). Низка
праць І. Верхратського присвячені розробці української фауністичної термінології, у
тому числі для лускокрилих (Верхратский, 1864, 1908 та ін.).
Для розширення і поглиблення своїх знань з різних галузей науки, Іван
Верхратський багато і продуктивно подорожував у період шкільних канікул у різні
періоди свого життя. Він відвідав Відень, Париж, Венецію, мандрував Галичиною,
Буковиною, Карпатами. У 1878 р. здійснив етнографічну експедицію на півночі та
півдні України, проводячи цікаві мовні та природничі дослідження на Київщині,
Житомирщині, Одещині, Херсонщині (Городецька, 2011).
У 1879 р. І. Верхратський отримав посаду старшого вчителя гімназії в Івано-
Франківську, де крім педагогічної діяльності продовжував активну наукову роботу в
галузі лепідоптерології, результатом якої стала фундаментальна праця «Більші
метелики Станіславова та околиць» (Werchratski, 1893). В основу цієї роботи лягли
матеріали, зібрані протягом 11 років (від осені 1879 р. до серпня 1890 р.) у понад 30
різних пунктах Прикарпаття.