Page 34 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 40 (Львів, 2024)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 40 (Lviv, 2024)

DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.40.33-46

УДК 595.7

1,3
1,2
1
1,4
Гуштан К.В. , Різун В.Б. , Гуштан Г.Г. , Середюк Г.В. , Геряк Ю.М. 5,6

ВІРТУАЛЬНА КОЛЕКЦІЯ МЕТЕЛИКІВ ІВАНА ВЕРХРАТСЬКОГО

У статті розглянуто історію формування колекції метеликів Івана Верхратського
– від перших зборів і до передачі в фонди Державного природознавчого музею НАН
України та оцифрування. Загалом, станом на тепер, колекція налічує 5278 одиниць
метеликів, зібраних наприкінці XIX – початку XX ст. В роботі використано
загальноприйняті методики оцифрування природничих колекцій. Оцифровані зразки
внесено до бази даних веб ресурсу Державного природознавчого музею НАН України –
Центру даних «Біорізноманіття України». В рамках проєкту оцифровано 2060
екземплярів, що належать до 247 видів із18 родин ряду Lepidoptera. В результаті –
забезпечено доступність цифрових даних зібрання автора для різних цільових
аудиторій. Реалізовано пріоритети конкурсної програми «Культурна спадщина» у двох
напрямах, а саме: діджиталізація музейних об’єктів та оцифрування нематеріальної
культурної спадщини. Колекція лускокрилих Івана Верхратського може слугувати для
ведення тривалого моніторингу за станом різноманіття метеликів регіону,
хронологічного аналізу змін їхнього видового складу та розповсюдження, а також
вивчення індивідуальної мінливості імаго та накопичення даних про рідкісні охоронювані
види. Крім того, оцифрована колекція метеликів має важливе естетичне та пізнавальне
значення.
Ключові слова: Іван Верхратський, колекція метеликів, Lepidoptera, віртуальні
колекції, діджиталізація.

Епоха цифровізації дала можливість людству зробити великий обсяг інформації
доступним не виходячи за межі своєї оселі. Віртуальний простір у сучасності став
додатковим середовищем для представлення об’єктів мистецтва та культурної
спадщини. А віртуальні галереї – один з аспектів, що надає можливість демонструвати
культурні артефакти у звичному середовищі. Забезпечуючи два основні правила:
доступність (можливість переглядати експонати з будь-якого пристрою у будь-якому
куточку світу) та зручність (об’єм цифрових носіїв, сховищ дозволяє зберігати велику
кількість цифрових фото в одному профілі). Першою установою, яка розмістила цифрові
колекції, стала Лондонська національна галерея, у 1993 році, коли було створено
Microsoft Art Gallery на компакт-диску. Через двадцять років відбувся масштабний
запуск ініціативи Google Artsand Culture – онлайн-платформи для розміщення цифрових
артефактів, що зберігаються в культурних установах від Google. Сьогодні платформа
містить віртуальні колекції близько 2000 галерей і музеїв світового значення та пропонує
не лише перегляд високоякісних цифрових експозицій, але й різноманітні інтерактивні
досвіди (Цаценко, 2021).
Загальною метою різних програм з оцифрування є відкриття і можливість доступу
цих «скарбів» для широкого загалу, включаючи вчених, аматорів, дослідників та
аналітиків даних. Це не означає, що цим можна обійтися, але це найменше, що можна
зробити для збереження об’єктів, що становлять національне надбання, та природничих
колекцій, що належать до цінностей українського суспільства. Що ж до оцифрування