Page 92 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

90 Гуштан Г. Г.

Матеріали і методи досліджень

Дослідження угруповань орібатид мезофітних лук Закарпатської низовини
проводилось протягом 2013-14 рр. у всі сезони року. Локалітети цього типу біотопу
розташовані на околицях міста Мукачево та села Кальник Мукачівського р-ну (рис. 1).
Географічні координати першої луки: 48º22.79' N, 22º40.14' E, а другої 48º30.86' N,
22º34.65' E. Загальна площа першого біотопу ≈ 0,45, а другого ≈ 37,5 га. По
відношенню до вологості субстрату, цей тип біотопу характеризується мезофільними
умовами. Він включає рослинні угруповання з домінуванням злаків та квітучого
різнотрав'я. Таксономічна структура рослин значно змінюється в залежності від умов
виростання та способів господарювання та включає в себе 23 види (Кіш, Андрик,
Мірутенко, 2006).
Для аналізу структури угруповань панцирних кліщів, використовували метод відбору
3
стандартних ґрунтових проб «випадковим» способом, об’ємом 125 см . Вилучення
орібатид із ґрунтових проб відбувалося відповідно до загальноприйнятих методик
ґрунтово-акарологічних досліджень (Krant et al., 2009) за допомогою
високоградієнтного еклектора Кемпсона. Розбір проб здійснювався під бінокулярним
мікроскопом на фільтрувальному папері з подальшим виготовленням постійних
мікропрепаратів. Для класифікації орібатид було обрано таксономічну систему
запропоновану Г. Вейгманом (Weigmann, 2006). Ідентифікація панцирних кліщів
здійснювалась з використанням сучасного світлового мікроскопу та сучасних
визначників (Баяргтохтох, 2010; Гиляров, 1975; Павличенко, 1994; Сергиенко, 1994;
Weigmann, 2006). Класи домінування було визначено за системою Штеккера –
Бергмана (Stöcker, Bergmann, 1977). Під «масовими» видами розуміли ті, частка яких
становила 3,2 % і більше від загальної чисельності панцирних кліщів (еудомінанти,
домінанти та субдомінанти). До «рідкісних» видів відносили ті, частка яких становила
менше ніж 3,2 % від загальної чисельності (рецеденти та субрецеденти). Для цього
визначалась відносна щільність угруповань панцирних кліщів, яка розраховувалась як
відсоткове співвідношення щільності окремого виду до суми чисельності всього
угруповання у конкретному біотопі. У статті визначено рівні альфа- і бета-
різноманіття (Whittaker, 1977).
Для визначення частоти трапляння панцирних кліщів ми використовували індекс
запропонований В.М. Беклемішевим (Беклемишев, 1961). Відповідно до величини
індексу виділено наступні групи:
1. Масові види – індекс трапляння більше 15 %.
2. Види, які часто трапляються – індекс трапляння від 5 до 15 %.
3. Види з середньою частотою трапляння – індекс трапляння від 2 до 5 %.
4. Рідкісні види – індекс трапляння від 0,5 до 2 %.
5. Дуже рідкісні види – індекс трапляння менше 0,5 %.
Індекси різноманіття аналізувались за підходами описаними Е. Мегерран
(Magurran, 2004). Використовувалися такі індекси: Маргалефа, Менхініка, Сімпсона,
Шеннона та Бегера-Паркера.
Для класифікації морфо-екологічних типів орібатид було обрано систему
запропоновану Д.А. Криволуцьким (Криволуцкий та ін., 1995). Відповідно до системи
автора, панцирні кліщі, які представлені в лучних біотопах Закарпатської низовини,
належать до п’яти груп. А саме:
1) мешканці поверхні ґрунту, в які включено три типи: галюмноїдний, дамеоїдний
та карабодоїдний;