Page 70 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

68 Кияк В. Г.

функціонування популяцій і фітоценозів загалом, і популяцій рідкісних видів, зокрема
(Злобин, Скляр, Клименко, 2013; Кияк, 2007, 2008, 2013; Fischer, 1998).
Взаємодія між видами належить до одного з головних механізмів підтримки
видового різноманіття у природних фітоценозах (Chesson, 2000). Позитивна взаємодія
між видами сприяє збереженню біорізноманіття, зокрема, в альпійських фітоценозах в
умовах кліматичних змін (Cavieres et al., 2014). Прикметно, що позитивні взаємодії між
альпійськими видами рослин посилюються зі стесом (Callaway et al., 2002; He, 2013).
Баланс між позитивною взаємодією і конкуренцією визначає співвідношення між
фітомасою і щільністю особин у популяціях (Chu et al., 2008).
Одним із способів вивчення взаємовідносин є визначення спряженого трапляння і
асоційованості у взаємному розташуванні видів. Загальним недоліком більшості
методів з визначення асоційованості між видами на основі пробних ділянок і
безділянкових методів є те, що облік часто проводиться на надто великих відстанях
між рослинами, на яких взаємодія між ними відсутня або вона незначна.
Попередніми нашими дослідженнями встановлено деяку специфіку взаємовпливу і
асоційованості між популяціями рослин в умовах високогір’я Карпат, яка полягає,
насамперед, у вищій стабільності характеру цих зв’язків, порівняно з лучними
угрупованнями в рівнинних умовах (Куркин, 1998; Работнов, 1992).
З’ясування способів відновлення рослинного покриву високогір’я має істотне
прикладне значення. Адже дернинний покрив тут особливо вразливий, зокрема в
альпійському поясі на висотах понад 1750-1800 м. н. р. м., де порушені ділянки
відновлюються повільно – десятиліттями (Kyyak, 2004). Очевидно, відомості про
взаємовідносини між видами альпійських фітоценозів можуть бути застосовані під час
їхньої реставрації.
Метою цієї статті є підсумувати результати досліджень асоційованості і
взаємовпливу між популяціями видів рослин фітоценотичного ядра найбільш
поширених альпійських угруповань Українських Карпат.

Матеріал і методика досліджень

Об’єктами досліджень взаємовпливу і асоційованості були ценопопуляції широко
розповсюджених у високогір’ї видів: Calamagrostis villosa (Chaix.) J. F. Gmelin,
Campanula alpinа Jacq., Carex curvula All., C. sempervirens Vill., Deschampsia cespitosa
(L.) Beauv., Festuca airoides Lam., Helictotrichon versicolor (Vill.) Pilger, Hieracium
alpinum L., Homogyne alpina (L.) Cass., Juncus trifidus L., Leontodon croceus Haenke,
Ligusticum mutellina (L.) Crantz, Loiseleuria procumbens (L.) Desv., Nardus stricta L.,
Potentilla aurea L., Rhododendron myrtifolium Schott et Kotschy, Sesleria coerulans Friv.,
Soldanella hungarica Simonk., Vaccinium myrtillus L., V. uliginosum L., V. vitis-idaea L.
Досліджено типові альпійські фітоценози Українських Карпат: зігнутоосочники,
трироздільноситничники, лохинники, рододендронники і сеслерієвники, що
розташовані на найвищому гірському хребті Українських Карпат – Чорногорі в
діапазоні висот від 1750 м н.р.м. до вершин понад 2000 м.
Конкретними дослідними фітоценозами були: Juncetum cetrario-myrtillosum г.
Пожижевська, 1770 м, пн., Uliginetum cetrariosum г. Пожижевська, 1800 м, сх.;
Rhodoretum calamagrostiosum г. Пожижевська, 1750 м, сх.; і Seslerietum cariceto-
festucosum, г. Ребра, 1950 м, пд. і Curvuletum cetrariosum на г. Бербенеска, 1970 м, зх.
Перший етап досліджень полягав у тому, що навколо особин діючого виду в радіусі
горизонтальної проекції найбільших особин (5-15 см) обліковували особини усіх
сусідів, центр горизонтальних проекцій котрих був у межах таких відстаней.