Page 190 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

Таксономічна та екологічна структура мірмекокомплексів у лісах … 187

На вирубках збільшується частка герпетобіонтів в порівняння з незайманими
лісами (особливо це помітно на 7-річній вирубці), що цілком відповідає екологічним
умовам на цих ділянках, а частка стратобіонтів залишається практично на тому ж рівні
(рис. 3). Це відбувається за рахунок поселення на 7-річній вирубці трьох мезо-
ксерофільних видів мірмік (які як на більш пізніх вирубках, так і під покривом лісу не
знайдені), а на 17-річній вирубці вже з’являються типові мезофільні лісові мешканці
[Myrmica ruginodis Nylander, 1846, M. scabrinodis Nylander, 1846, Leptothorax
acervorum (Fabricius, 1793) та L. muscorum (Nylander, 1846)]. Подібна тенденція
зберігається і по відношенню до дендробіонтів на 17-річних вирубках, але на 7-річній
знайдено лише L. platythorax Seifert, 1991, а геобіонтів та соціальних паразитів на
останній не відмічено (таблиця, рис. 3).

Висновки

Таким чином, в результаті проведених досліджень виявлено загальні тенденції
зміни екологічної структури мірмекокомплексів при вирубуванні лісу. Відразу після
вирубування дерев і руйнування екотопу зникають практично усі мурашки, які раніше
населяли цю ділянку. На другий рік починається заселення цієї території мезо-
ксерофільними та геміксерофільними видами, які є піонерними при освоєнні
девастованих територій і толерантні до антропогенного пресу. В наступний період на
вирубках з’являється низка мезо-ксерофільних видів, що мешкають переважно на
сухих луках (представники родів Myrmica Latreille, 1804, Formica Linnaeus, 1758,
Lasius Fabricius, 1804), причому з роками, по мірі заростання ділянки деревними
рослинами, деякі види зникають вже на стадії 17-річної вирубки, а структура
населення починає наближатись до такої в контрольних природних лісах, проте частка
мезофільних видів залишається суттєво меншою. Крім того, на вирубках повністю
зникають руді лісові мурашки, що негативно впливає на фітосанітарний стан
прилеглих заліснених теренів загалом, а також ціла низка дендробіонтів, не кажучи
вже про загальне різке збіднення мірмекофауни. В результаті формуються нові
багатовидові асоціації мурашок, проте вони стають менш стабільними за рахунок
спрощення їхньої функціональної структури, і для повного відновлення зональних
лісових мірмекокомплексів потрібно щонайменше 50 років.

Подяка
Автор щиро вдячний вчителю Піщанської СШ О. М. Кравченку за допомогу при
збиранні матеріалу, а також адміністрації Шацького НПП за підтримку. Дані
дослідження були підтримані грантом НФДУ 2020.02/0369.

Длусский Г.М. 1981. Муравьи пустынь. Москва : Наука. 230 с.
Захаров А.А. 2018. Муравей. Семья. Колония. Москва : Фитон XXI. 192 с.
Радченко А.Г. 2016а. Муравьи (Hymenoptera, Formicidae) Украины. Киев. 497 с.
Радченко О.Г. 2016б. Родина мурашки – Formicidae. В: Шацьке поозер’я. Т. 8.
Тваринний світ. Ред. П.Я. Кілочицький. Луцьк : Вежа-Друк (електрон. опт. диск
CD-ROM). С. 337-359.